Управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України: концепт державної політики

Abstract

Обґрунтовано концептуальні засади державної політики управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України, де доведено необхідність виокремлення старопромислового регіону як об’єкта державної регіональної політики та управління структурними змінами з обов’язковою орієнтацією на принципи «нового регіоналізму». Їх обґрунтування спирається на дослідження історико-економічних передумов виникнення старопромислових регіонів у світі та в Україні; теоретичні узагальнення сутності категорії «старопромисловий регіон», уточнення характеристик старопромислових регіонів на підставі виокремлення тих їх якостей, що випливають із закономірностей тривалого розвитку регіонів на індустріальних засадах; критичні узагальнення світового досвіду структурної перебудови економіки старопромислових регіонів, переосмислення цього процесу на засадах аналізу практичних невдач, встановлення їх причин та еволюції підходів до вдосконалення їх економічної структури; визначення специфічних властивостей старопромислових регіонів (структурної та соціальної інертності, ендогенної депресивності, низької адаптаційної спроможності, низької інклюзивності розвитку) в якості детермінант їх структуротворення, що визначають загальні та специфічні імперативи подолання структурних суперечностей їх економічного розвитку (диверсифікації, смарт-спеціалізації, реструктуризації «базових» галузей економіки регіонів); базових характеристик посттрансформаційної моделі економіки старопромислових регіонів України – моделі «постіндустріального синтезу» – як результату структурних змін у їхній економіці, про імплементацію якої свідчить формування низки якісних характеристик (структурної лабільності, соціальної ініціативності та адаптивності, територіальної згуртованості та економічної інклюзивності, спроможності до ендогенного зростання).

Изложена авторская точка зрения на концепт государственной политики управления структурными трансформациями в старопромышленных регионах Украины. Доказана необходимость выделения старопромышленного региона как объекта государственной региональной политики и управления структурными изменениями с обязательной ориентацией на принципы «нового регионализма». Обоснование авторского подхода опирается на исследования историко-экономических предпосылок возникновения старопромышленных регионов в мире и в Украине; теоретические обобщения сущности категории «старопромышленный регион», уточнение характеристик старопромышленных регионов на основании выделения их качеств, вытекающих из закономерностей длительного развития регионов на индустриальной основе; критические обобщения мирового опыта структурной перестройки экономики старопромышленных регионов, переосмысление этого процесса на основе анализа практических неудач, установление их причин и эволюции подходов к совершенствованию их экономической структуры; определение специфических свойств старопромышленных регионов (структурной и социальной инертности, эндогенной депрессивности, низкой адаптационной способности, низкой инклюзивности развития) в качестве детерминант их структурообразования, определяющих общие и специфические императивы преодоления структурных противоречий их экономического развития (диверсификации, смарт-специализации, реструктуризации «базовых »отраслей экономики регионов); установление базовых характеристик посттрансформационной модели экономики старопромышленных регионов Украины – модели «постиндустриального синтеза» – как результата структурных изменений в их экономике, об имплементации которой свидетельствует формирование ряда качественных свойств региональной экономической системы (структурной лабильности, социальной инициативности и адаптивности, территориальной сплоченности и экономической инклюзивности, способности к эндогенного роста).

The concept of public policy of structural transformations in old-industrial regions of Ukraine has been grounded. The necessity to separate old-industrial region as an object of public regional policy has been proven, as well as to manage structural changes with the obligatory orientation on the principles of “new regionalism”. This grounding is based on the studies of historical and economic prerequisites of old-industrial regions’ emergence in the world and in Ukraine; on the theoretical generalization of the essence of a category “old-industrial region”, clarification of the characteristics of old-industrial regions, specifying its properties, generated by the regularities of long-time development of these regions at the industrial basis; on the critical generalization of world experience of structural reconstruction old-industrial regions, rethinking this process based on practical faults’ analysis, finding out its causes and evolution of approaches to economic structure of the regions improvement; on the determination of specific features of old-industrial regions (structural and social inertia, endogenous depressiveness, low adapting capacity, low inclusiveness of development) as structure-creating determinants, that set general and specific imperatives of overcoming structural contradictions of its economic development (diversification, smart-specialization, restructuring of “basic” industries of economy of the regions); on finding out of the basic features of post-transformation model of the economy of old-industrial regions of Ukraine – the “post-industrial synthesis” model – as the result of structural changes in its economy. The implementation of the model is indicated by the formation of a number of substantial features (structural lability, social initiative and adaptiveness, territorial cohesion and economic inclusiveness, capacity to endogenous growth).