Модель образования кургана и некоторые её применения

Abstract

При помощи аппарата теории массового обслуживания показано, что любая культура с периодическим перемещением населения может быть охарактеризована обобщённым параметром - показателем оседлости, который равен произведению средней смертности перемещающегося коллектива за год на среднее время его существования без перерыва на одном месте. Эта величина может быть определена из имеющейся археологической статистики. С целью получения практических выводов показатель оседлости вычислен для некоторых культур Северо-Восточного Приазовья и Северского Донца. Сравнение полученных величин дало возможность сделать ряд заключений о погребальной практике, социальной структуре и хозяйственно-культурных типах бытования племён, хоронивших своих сородичей в курганных могильниках.

У дослідженні для характеристики археологічної культури, представників якої хоронили в курганах, введено параметр – показник осілості. Він визначається з аналізу масиву відповідних поховань. За допомогою теорії масового обслуговування показано, що показник осілості дорівнює множині середньої смертності за рік колективу, що хоронив своїх членів в кургані, на середній час його існування без перерви на одному місці. Введений параметр є узагальненою кількісною характеристикою археологічної культури; конкретніше – колективу, що ховав своїх померлих в кургані, та економічного устрою його існування. Колектив і умови його існування однозначно визначаються числом смертей в рік, а спосіб господарювання – часом між двома перекочевками. Для отримання практичних виведень і демонстрації методики обчислення показник осілості був визначений для ранньокатакомбної культури Сіверського Дінця та низки послідовних культур Північно-східного Приазов’я. Отримані величини й залучені відомості з етнографії і демографії дозволили визначити кількість тих, що помирали за рік в кочовому колективі епохи середньої бронзи; виявити різницю в режимах поховання ранньокатакомбних племен, які ховали своїх родичів у Т- і Н-подібних катакомбах; зробити ранжування кочових культур Північно-східного Приазов’я за показником осілості, а відтак порушити питання про господарсько-культурні типи різних племен, що хоронили своїх родичів, в курганних могильниках. Показник осілості культур, для яких можливе виділення числа поховань за час однотипних господарських циклів, дозволяє відтворити (за дуже невеликої кількості додаткових відомостей) палеоекономічну та палеодемографічну картину їх існування.

In this introduces the parameter of settlement indicators to characterize archeological cultures whose representatives are buried in mounds. The indicator is determined through analysis of an array corresponding to the graves. By means of queuing theory, it is shown that the settlement indicator is equal to average yearly mortality among the collective (burying its deceased in mounds) over its uninterrupted time in one location. The introduced parameter is a generalized quantitative characteristic of the Kurgan archaeological culture; more specifically, of the groups that buried their dead in the mounds and the economic structure of their societies. The group of people and the conditions for their existence are uniquely determined by yearly mortality, and by husbandry methods – not to mention the time between the two given migrations. To draw practical conclusions and demonstrate the calculation technique, the settlement indicator was determined for the early catacomb culture of Seversky Donets and several successive cultures of the North-Eastern Azov Region. The values that were obtained, in addition to ethnographic and demographic data, made it possible the following: to determine the mortality rate of nomadic collective in the Middle Bronze Age, to reveal the difference in the burial traditions of the early tribes that buried their relatives in T-and H-shaped catacombs, and to rank the nomadic cultures of the North-Eastern Azov Region in terms of settlement indicators. This raises the issue of different types of economic and cultural subsistence among various tribes that buried their deceased in burial mounds. The settlement indicator of the cultures for which it is possible to identify the number of burials during similar economic cycles makes it possible to recreate (subject to a very small amount of additional information) a paleo-economic and paleo-demographic picture of their existence.