Навчально-виховний простір Чернігова 1920–30-х років та зміни гімназійно-освітньої парадигми в суспільстві

Abstract

Мета цієї публікації полягає у всебічному дослідженні статистичних даних стосовно кількості гімназій та учнів на території всієї Російської імперії, впродовж XІX – початку XX ст. З-поміж методів, що були використані для проведеного дослідження, можна виділити аналітичний та критичний, на яких базувалось опрацювання здобутої інформації. Наукова новизна полягає, перш за все, у ґрунтовному дослідженні чинників поширення середньої освіти в цей час. Висновки. Кінець XIX – початок XX століття – період безперервних суперечок навколо майбутнього середньої школи. На початку XX ст. відбуваються важливі історичні події, які, безумовно, відбиваються на діяльності гімназії. За роки упорядкування гімназичної освіти склалась система управління навчально-виховним процесом. Зміст гімназичного навчання відповідав потребам суспільства того часу. Після жовтневих подій 1917 року Чернігівська класична чоловіча гімназія проіснувала тільки два роки. Гімназії були замінені у 1918 році єдиними трудовими школами. Дослідження виявило та розкрило головні чинники, які включали: кількість гімназій та учнів на території всієї Російської імперії впродовж XІX – початку XX ст. Упродовж усього XІX – початку XX ст. середні навчальні заклади (в цьому питанні не була винятком і класична чоловіча гімназія в Чернігові) являли собою ґрунтовні учбові установи середнього рівня. За час своєї діяльності впродовж двох століть навчальний заклад виховав талановитих особистостей. Зазначимо, що гімназійна освіта приваблювала, як правило, вихідців з родин дворян, міщан, священнослужителів Чернігівської губернії. Окремим важливим питанням є дослідження викладацького складу гімназії. Впродовж тривалого часу особливу увагу в гімназіях приділяли підбору викладацького складу, адже саме викладачі гімназій приділяли значну увагу навчально-виховному процесу. Таким чином, діяльність класичної чоловічої гімназії в Чернігові, яка функціонувала впродовж XІX – початку XX ст., сприяла поширенню рівня освіти в нашому регіоні.

The development of secondary education comes in the second half of the 50–60s of the nineteenth century. The first male gymnasium in Russia was opened in 1726, at the St. Petersburg Academy of Sciences. In the provincial cities the gymnasium began to be created at the beginning of the nineteenth century. In Ukraine, the first men’s gymnasia were Poltava and Odesa (1804), Chernihiv, Novgorod-Siverska, Kharkiv and Ekaterinoslavskaya (1805), Kiev (1809). The term studies in gymnasia since 1804, was 4 years, from 1828 – 7 years, from 1871 – 8 years. In 1825, only 7,700 pupils were studying in all gymnasia of the empire, and by 1850 their number more than doubled and reached 18,000. In 1837, about 69 thousand high school students studied in 69 schools. According to official data of 1894, at the end of the nineteenth century, there were 177 classical gymnasiums, 163 women’s ministry schools and 104 real schools. At the beginning of the 20th century, there were 12 educational districts in the Russian Empire; they were abolished in 1918. By January 1, 1911, in the Russian Empire, there were 577 male secondary schools, including 316 gymnasiums, 29 progymnasia and 232 real schools. By the end of the XIX century, there were 196 gymnasium in Russia, and in 1912 it was 417 gymnasia. In 1913, there were 434 male gymnasiums and progymnasia (142935 students), 276 real schools (76,971 students), 920 ministry women’s gymnasiums and progymnasia (30,369 pupils). On the territory of Ukraine, as of January 1, 1914, there were about 340 male and female gymnasia and 41 real college. By the middle of 1915, 244 secondary schools were re-opened (and transformed from the lower type of school). In 1915, the number of male gymnasiums, progymnasia and real schools amounted to 797, including 474 grammar schools (over 150,000 pupils), and women’s gymnasiums and progymnasia - 1001 (more than 350,000 gymnasiums.