Історичні райони Чернігова та дерев'яне і цегляне будівництво у місті впродовж ХІХ – початку ХХ ст.

Abstract

Мета публікації – дослідити процеси містобудування у сфері формування історичних районів м. Чернігова як губернського центру, а також виокреміти особливості місцевого дерев'яного та цегляного будівництва протягом ХІХ та початку ХХ ст. З-поміж методів, що були використані для проведеного дослідження, можна виділити проблемно-хронологічний у плані структурування матеріалу, а також аналітичний та критичний, на яких базувалося опрацювання здобутої інформації. Наукова новизна полягає в тому, що вперше досліджено та детально описано дерев'яне та цегляне будівництво в Чернігові у відповідності до історичних районів міста. Висновки. Починаючи з ХІХ ст., коли місто почало стрімко розширюватися, у науковій літературі з'явилась фіксація диних щодо чернігівських історичних районів. Незважаючи на те, що вперше цю тему почали досліджувати ще у дореволюційні часи, найбільший внесок у висвітлення проблеми зробили дослідники доби незалежної України, а саме – С. Леп'явко, В. Сапон, а також В. Руденок. Пропоноване ж дослідження, відповідно до поставленої мети, охоплює одразу дві теми: історію формування найбільш відомих міських районів та історію їх забудови дерев'яними й цегляними будинками. Знаменно, що Чернігів оминула швидка урбанізація, яка відбувалася в багатьох містах імперії. У всіх путівниках і спогадах Чернігів згадувався як тихе, зелене місто, яке потопало в садах. Цілком логічно зробити припущення, що головною помилкою архітекторів початку ХІХ ст. було те, що вони створили провінційне місто в межах старих будівель, замість того, щоб перенести новий центр у вільні райони на північ від старого Чернігова. У той само час перебудова мала й позитивні сторони. Нові широкі вулиці були прокладені досить зручно – відповідно до вимог нових часів.

The purpose of this publication is to investigate the processes of urban development in the formation of the historical urban areas of Chernihiv as a provincial center, as well as to highlight the features of local wooden and brick buildings during the 19th and early 20th centuries. Among the methods used for the study, one can distinguish problem-chronological in terms of material structuring, as well as analytical and critical, on which the processing of the information obtained was based. The scientific novelty is represented first of all by a study of wooden and brick buildings in Chernihiv in relation to the historical areas of the city. Such topics can be safely attributed to those lacunae that have not yet received adequate coverage in the scientific literature. Conclusions. Beginning with the 19th century, when the city began to expand rapidly, data on Chernihiv historical areas began to be recorded in the scientific literature. Despite the fact that this topic was first explored in the pre-revolutionary times, the greatest contribution to the coverage of the problem was made by the researchers of the Independent Ukraine era, namely S. Lepyavko, V. Sapon, and V. Rudenok. The proposed study, in line with its stated goal, managed to cover two topics at once: the history of the formation of the most famous urban areas and the history of their construction with wooden and brick houses. It should be noted that the rapid urbanization that occurred in many cities of the empire bypassed Chernihiv. In all the guides and memoirs of Chernihiv it was mentioned as a quiet, green city, which was flooded in the gardens. It is logical to make the assumption that the main mistake of architects of the early 19th century was that they created a provincial city within the old buildings, instead of moving the new center to vacant areas north of the old Chernihiv. At the same time, there were some positives to the restructuring. The new wide streets were laid out quite conveniently according to the requirements of new times.