Про розбудову Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря наприкінці XVII – на початку XVIII ст. та місцезнаходження Чернігівського колегіуму

Abstract

Метою статті є висвітліти питання розбудови Чернігівського кафедраль-ного Борисоглібського монастиря наприкінці XVII – на початку XVIII ст., а також уточніти місцезнаходження Чернігівського колегіуму та бурси-гуртожитку. Методологія дослідження базувалася на проблемно-хронологічному методі в питанні структурування матеріалу. Провідним методом дослідження можна визнати історико-генетичний, завдяки якому трактування історичних подій та термінів відбувалося з огляду на досліджувану епоху. Наукова новизна. На основі залучених писемних, картографічних, археологічних джерел доведено, що чернігівським архієпископом Іоаном Максимовичем за сприяння та фінансової допомоги гетьмана Івана Мазепи були побудовані основні кам'яні споруди монастиря: трапезна, дзвіниця, приміщення колегіуму, бурса-гуртожиток, келії, муровані стіни. Висновки. Всі основні монастирські споруди були кам'яними: могутня дзвіниця з товщиною стін до 3 м, двоповерхова трапезна з церквою Всіх Святих, шість шкільних приміщень Чернігівського колегіуму, бурса-гуртожиток, архієрейські келії-палати, двоповерхові келії для ченців. Монастир був обнесений кам'яною огорожею. Під час забудови монастиря враховувалося його розташування у північно-західній частині Чернігівської фортеці, й тому основні споруди, а саме трапезну, дзвіницю, келії та шкільні приміщення звели вздовж північних фортечних валів. Цей міцний цегляний монастирський корпус з товстими стінами та могутньою дзвіницею був фактично північною фортечною стіною, яка мала захищати найбільш вразливу ділянку з північної напольної сторони біля центральних воріт на підступах до фортеці. Таким чином, монастир був перетворений на значну кам'яну твердиню на території Чернігівської фортеці, яка мала дерев'яно-земляні укріплення та переважно дерев'яну забудову.

The purpose of the article is to elucidate the issue of the construction of the Chernihiv main SS Boris and Gleb monastery in the late 17th – early 18th centuries, as well as to clarify the location of the Chernihiv Collegium and its bursa-dormitory. The methodology of the study was based on the problem-chronological method for structuring the material. The leading method of research can be recognized as historical-genetic, through which the interpretation of historical events and terms occurred in view of the studied era. Scientific novelty. Based on the written, cartographic and archeological sources it was proved that the main stone buildings of the monastery were built by the Chernihiv Archbishop John Maksymovych with the financial assistance of Hetman Ivan Mazepa: a refectory, a bell tower, the premises of the Collegium, bursa-dormitory, cells, stone walls. Conclusions. All the main monastery buildings were stone: a mighty bell tower with a wall thickness of up to 3 m, a two-storey refectory with All Saints Church, six school premises of the Chernihiv Collegium, bursa-dormitory, bishops’ chambers, two-storey cells. The monastery was surrounded by a stone fence. During the building process the location of the monastery was taken into account in the northwestern part of the Chernihiv fortress, and therefore the main structures, such as the refectory, bell tower, cells and school premises, were built along the northern fortresses. This solid brick monastery building with thick fence and a mighty bell tower was actually the northern fortress wall, which was supposed to protect the most vulnerable area from the north direction near the central gate at the approaches to the fortress. Thus, the monastery was transformed into a large stone fortress as a part of the Chernihiv fortress, which had wooden-earthen fortifications and mostly wooden buildings.