Селянські повстання на Миколаївщині у 1918-1921 рр.: передумови, характер, спрямування

Abstract

У статті зроблена спроба класифікувати напрями селянського повстанського руху на Миколаївщині в добу Української національно-демократичної революції. Встановлено, що основною причиною наростання селянського руху була невирішеність аграрного питання як національними (Центральна Рада, Гетьманат, Директорія УНР), так і проросійськими (більшовики, денікінці) владами. На Миколаївщині у 1917–1921 рр. можна виділити чотири головних напрями селянського повстанського руху: антигетьманський, антибільшовицький, антиденікінський та антикомуністичний. В цілому повстанський-партизанський рух селян був єдиним. Тільки на різних етапах розвитку політичної ситуації селянство бачило своїм ворогом австро-німців з гетьманцями, більшовиків та білогвардійців.

The article attempts to classify directions of the peasant rebel movement in Mykolaiv region during the Ukrainian National-Democratic Revolution. It was established that the core reason for raising the peasant movement was the agrarian question unresolved by the national (the Central Rada, the Hetmanate, the Central Council, Hetmanate, Directorate of the UPR Directorate) and pro-Russian (the Bolsheviks and the Denikins) authorities. In 1917–1921, four key directions of the peasant rebel movement could be distinguished in Mykolaiv region. They included the anti-Hetman, anti-Bolshevik, anti-Denikin, and anti-Communist streams. In general, the insurgent- partisan movement of peasants was entire. The peasantry recognized the Austro-Germans and the Hetmans, the Bolsheviks and the White Guards as its enemies at different stages of the political situation development.

В статье сделана попытка классифицировать направления крестьянского повстанческого движения на Николаевщине в период Украинской национально-демократической революции. Установлено, что основной причиной поднятия крестьянского движения была нерешенность аграрного вопроса как национальными (Центральная Рада, Гетьманат, Директория УНР), так и пророссийскими (большевики, деникинцы) властями. На Николаевщине в 1917–1921 гг. следует выделить четыре главных направления крестьянского повстанческого движения: антигетьманский, антибольшевистский, антиденикинский и антикоммунистический. В целом повстанческое-партизанское движение крестьян был единым. Только на разных этапах развития политической ситуации крестьянство видело своим врагом австро-немцев с гетьманцами, большевиков и белогвардейцев.