Астеносферные линзы в мантии нефтегазоносных регионов

Abstract

Рассмотрены экспериментальные и расчетные данные о распределении скорости продольных сейсмических волн в верхних горизонтах мантии зон современной активизации платформ, геосинклиналей (включая островные дуги), континентальных и океанических рифтов, задуговых впадин, континентальных окраин атлантического типа. С частью из них связаны месторождения или проявления углеводородов. Во всех случаях обнаружены отрицательные аномалии скорости, осложненные локальными положительными. На тех же глубинах обнаружены магматические очаги. Природа возмущений — перегрев и частичное плавление — подтверждается данными геоэлектрики, гравиметрии, аномалиями изотопии гелия и согласуется с представлениями адвекционно-полиморфной гипотезы.

Розглянуто експериментальні та розрахункові дані про розподіл швидкості поздовжніх сейсмічних хвиль у верхніх горизонтах мантії зон сучасної активізації платформ, геосинкліналей (включаючи острівні дуги), континентальних та океанічних рифтів, задугових западин, континентальних окраїн атлантичного типу. З частиною з них пов'язані родовища чи прояви вуглеводнів. У всіх випадках визначені від'ємні аномалії швидкості, ускладнені локальними додатними. На тих самих глибинах встановлені магматичні осередки. Природа збурень — перегрів і часткове плавлення — підтверджується даними геоелектрики, гравіметрії, аномаліями ізотопії гелію та узгоджується з уявленнями адвекційно-поліморфної гіпотези.

Experimental and calculated data on the distribution of the velocity of longitudinal seismic waves in the upper horizons of the mantle zones of modern platform activations, geosynclines (including island arcs), continental and oceanic rifts, back-arc basins, continental margins of the Atlantic type are investigated. Some of them are associated with deposits or hydrocarbon manifestations. In all cases, nega/ tive speed anomalies were detected, complicated by local positive ones. Magmatic foci were detected at the same depths. The nature of the disturbances – overheating and partial melting — is confirmed by the data of geoelectrometry, gravimetry, and anomalies of helium isotopy and is consistent with the ideas of the advection-polymorphic hypothesis.