Два етюди з грузино-українських літературних взаємин

Abstract

У статті проаналізовано ставлення грузинського лірика Ґ. Табідзе (1891 – 1959) до українського письменництва. Порушене питання фактично залишається не з'ясованим, і пропонована розвідка – перша спроба дослідження грузинсько-українських літературних взаємин у цьому аспекті. Розглянуто два твори Ґ. Табідзе, які були оприлюднені у 20-х роках: “Підемо назустріч” і “Та доба промайнула, як сон”. Після вивчення автографів цих двох віршів стає очевидним, що перший із них написаний унаслідок отриманого мистецького імпульсу з вірша без заголовка “Підемо назустріч до джерел життя...” В. Олешка, а другий – після того, як автор надихнувся початковими строфами епілогу поеми Т. Шевченка “Гайдамаки”. В обох випадках Ґ. Табідзе висловлює свою думку шляхом застосування алюзії до творів українських поетів.

The essay deals with some facts showing the interest of the Georgian poet Galaktion Tabidze (1891–1959) in Ukrainian literature. The researcher focuses on two works by G. Tabidze, which were published in the 1920’s: “Let's Approach It” and “That Day Passed Like a Dream”. A scrupulous study of the autographs makes it clear that the first poem mentioned was written due to creative impulse received from the untitled poem beginning with the line “We’ll Go towards the Springs of Life“ by Vasyl Оleshko (1889 – before 1943). The other Tabidze’s poem was inspired by the very first lines of the epilogue from the poem “Haydamaky“ by Taras Shevchenko. In both cases, G. Tabidze expresses his opinion using allusions to the works of Ukrainian poets.

В статье проанализировано отношение грузинского лирика Г. Табидзе (1891 – 1959) к украинским писателям. Поднятый вопрос, фактически, остается неизученным, и предлагаемая работа является первой попыткой исследования грузинско- украинских литературных отношений в этом аспекте. Рассмотрены два стихотворения Г. Табидзе, которые были изданы в 20-х годах: “Пойдём навстречу” и “Те времена ушли, словно сон”. После изучения автографов этих двух произведений становится очевидным, что первое из них – “Пойдём навстречу” – написано вследствие импульса от стиха без заглавия “Пойдём навстречу к источникам жизни...”, а второе – “Те времена ушли, словно сон” – написано после того, как автор вдохновился начальными строками эпилога поэмы Т. Шевченко “Гайдамаки”. В обоих случаях Г. Табидзе выражает свою мысль путём аллюзии к сочинениям украинских поэтов.