Сутність і особливості інституціональних трансформацій у природно-ресурсній сфері

Abstract

Систематизовано визначення поняття інститут, узагальнено сутність і фактори інституціональних трансформацій, зокрема у природно-ресурсній сфері. Основою інституціонального розвитку суспільства й економіки у частині відносин «людина–природа–суспільство» визначено діяльність і поведінку окремого індивіда, його взаємодію з інститутами й організаціями під впливом формальних прав та неформальних обмежень. Обґрунтовано, що зміна господарського механізму природокористування належить до основних завдань інституціональних трансформацій у досліджуваній сфері. Зважаючи на специфіку й роль природно-ресурсного потенціалу для національної економіки та принципи інституціональних трансформацій (відповідно до неоінституціональної теорії), запропоновано суб’єкт-об’єктні відносини у природокористуванні вважати надскладними, що утруднює або й унеможливлює забезпечення достатнього рівня ймовірності прогнозування їх розвитку. Для зменшення інституціональної невизначеності та підвищення вірогідності прогнозування ризику ключову роль відведено інститутам регулювання й управління природокористуванням. Вирішальне значення при цьому має інтерналізація зовнішніх ефектів, наближення граничних суспільних і приватних вигод (витрат), ураховуючи феномен суспільних благ.

The definition of institution is systematized in article, the essence of institutional transformation and factors of such transformation are generalized, particularly in the natural-resource sphere. The basis for institutional development of society and the economy in terms of relations «human-nature-society» is the activity and behavior of the individual, his interaction with the institutions and organizations under the influence of formal and informal limitations. The transformation of the economic mechanism of nature use defined as one of the main objectives of institutional transformation in the natural-resource sphere. Subject and object relations is considered extremely complicated, that making it difficult, or even impossible to ensure a sufficient level of probability forecasting their development in nature use, taking into account the specifics of the role of natural resources for national economy and the principles of institutional transformations (according to new institutional economics theory). A key role to reduce institutional uncertainty and increase the probability risk prediction is given the institutions of regulation and governance of nature use. Crucial in this case has internalization of externalities, approximation of marginal public and private benefits (costs), and taking into account the phenomenon of public goods.