"Сойчине крило" І. Франка - "Лист незнайомки" С. Цвайґа: аналогії та психоаналітичні інтерпретації

Abstract

Стаття присвячена компаративістичному мікроаналізу творів “Сойчине крило” І. Франка і “Лист незнайомки” С. Цвайґа. Феномен подібності лейтмотивів оповідань українського й австрійського класиків розглянуто в аспекті психоаналітичної антропології любові. На фактичному матеріалі порушуються проблеми життєвого орієнтиру особистісних переживань героїв із комерційно-накопичувальною установкою – мати і екзистенційно-смисловою – бути (Е. Фромм). Символічні паралелі художніх метаморфоз антропології любові дають змогу дійти висновку, що І. Франко змальовує її зриму і пристрасну, яка добивається взаємності, а С. Цвайґ – невидиму й жертовну, яка прагне досконалості.

The article offers a comparative microanalysis of texts “Jay’s wing” by Ivan Franko and “Letter from an unknown woman” by Stefan Zweig. The phenomenon of similarities of leitmotifs of Ukrainian and Austrian classics’ stories is reviewed in the aspect of psychoanalytic anthropology of love. The factual material allows bringing up the issue of characters’ life landmarks and their personal experiences connected to commercially flavored attitude – to have and existentially accented one -to be (Erich Fromm). Symbolic parallels of metamorphoses of intimate movements of characters’ souls allow making a conclusion that Ivan Franko describes visible and passionate love that aims to achieve reciprocal feeling, while Stefan Zweig – invisible and sacrificial one that strives perfection.

Статья посвящена компаративистским микроисследованиям произведений “Крыло сойки” И. Франко и “Письмо незнакомки” С. Цвейга. Феномен сходства лейтмотивов рассказов украинского и австрийского классиков рассмотрен в аспекте психоаналитической антропологии любви. На фактическом материале поднимаются проблемы ориентиров жизненного пути героев, их личностные переживания с коммерческой потребительской установкой – иметь и экзистенциальной весомостью – быть (Э. Фромм). Символические параллели художественных метаморфоз антропологии любви позволяют сделать вывод, что И. Франко изображает ее зримую и страстную, которая добивается взаимности, а С. Цвейг – невидимую и жертвенную, которая стремится к совершенству.