"Голоси", "видіння і відлуння" постмеморі в поезії Ігоря Римарука

Abstract

Поліметафорична творчість Ігоря Римарука провокує появу безлічі знаків питання та трьох крапок. Авторка статті обсервує закоріненість поета в культуру, історію та пам'ять своєї нації і пропонує новий для українського літературознавчого дискурсу термін “постмеморі” – вид пам'яті “другого покоління із сильними, часто травматичними, досвідами, які передували його народженню”.

Polymetaphorical poetry by Igor Rymaruk provides ground for numberless question marks and ellipses. The author of the essay observes poet’s rooting in culture, history and memory of his nation and offers a new term ‘postmemory’ for the discourse of Ukrainian literary criticism. It denotes the kind of memory determined by “the relationship of the second generation to powerful, often traumatic, experiences that preceded their births”.

Полиметафорическое творчество Игоря Рымарука провоцирует появление множества вопросительных знаков и многоточий. Автор статьи рассматривает углубленность поэта в культуру, историю и память своей нации и предлагает новый для украинского литературоведческого дискурса термин “постмемори” – вид памяти “второго поколения с сильными, часто травматическими, опытами, которые предшествовали его рождению”.