Association of IL8 and IL10 gene allelic variants with ischemic stroke risk and prognosis

Abstract

Aim. Evaluating a role of IL8 gene –781 C/T, and IL10 gene –592C/A polymorphisms as genetic markers of ischemic stroke risk. Methods. A case group consisted of 183 patients with ischemic stroke, which were treated in the Brain Vascular Pathology unit of SI «Institute of Gerontology of NAMS of Ukraine». A control group included 88 healthy individuals older than 65 years without any history of ischemic stroke. Genotyping was performed using PCR followed by restriction fragment length polymorphism analysis. Results. Significantly (P < 0,05) higher frequency of IL8 –781T allele carriers in the case group (81,6 %) comparing to the control (70,1%) was revealed. –781T allele carriers have nearly 2-fold increased ischemic stroke development risk (OR = 1.886; 95 % CI: 1.041–3.417). Significantly (P < 0,05) higher frequency of IL10 gene –592C allele carriers was observed in the patients with ischemic stroke (98,2%) comparing to the control (90,7 %). The ischemic stroke development risk in such individuals is 5-fold increased (OR = 5.71; 95 % CI: 1.48–22.11). It was revealed that –592C allele homozygotes with ischemic stroke have more than 2-fold higher improvement (according to the Rankin scale) chances during the first fortnight of treatment (OR = 2,76; 95 % CI: 1,26–6,07). Conclusions. On the basis of the obtained significant differences, IL8 gene –781T and IL10 gene –592C variants may be considered the factors of ischemic stroke hereditary susceptibility. Besides, IL10 gene –592CC genotype is a genetic marker of the patients state positive dynamics during first two weeks of treatment.

Мета. Оцінити роль поліморфних варіантів &ndash;781C/T гена IL8 і &ndash;592C/A гена IL10 як генетичних маркерів ризику розвитку ішемічного інсульту. Методи. До групи дослідження ввійшли 183 пацієнти з ішемічним інсультом, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної патології головного мозку ДУ «Інститут геронтології НАМН України»; до контрольної &ndash; 88 здорових людей старше 65 років без історії ішемічного інсульту. Генотипування проводили методом ПЛР з наступним аналізом поліморфізму довжини рестрикційних фрагментів. Результати. Виявлено статистично достовірно (P < 0,05) вищу частоту носіїв алеля IL8 &ndash;781T у групі пацієнтів з інсультом (81,6 %) порівняно з контрольною групою (70,1 %). Носії алеля IL8 &ndash;781Т мають майже вдвічі вищий ризик розвитку ішемічного інсульту (OR = 1,886; ДІ 95 %: 1,041&ndash;3,417). Статистично достовірно (P &lt; 0,05) вища частота носіїв алеля &ndash;592C гена IL10 спостерігалась у пацієнтів з ішемічним інсультом (98,2 %) порівняно з контрольною групою (90,7 %). Ризик розвитку ішемічного інсульту (OR = 5,71; ДІ 95 %: 1,48&ndash;22,11) у носіїв цього алеля у 5 разів вищий. Встановлено, що в осіб, гомозиготних за алелем &ndash;592С гена IL10, у яких розвинувся ішемічний інсульт, шанси на покращення стану (за шкалою Ренкіна) протягом перших двох тижнів майже втричі більші (OR = 2,76; ДІ 95 %: 1,26&ndash;6,07). Висновки. На підставі отриманих статистичних відмінностей встановлено, що алелі &ndash;781T гена IL8 і &ndash;592С гена IL10 є факторами спадкової схильності до розвитку ішемічного інсульту. Крім того, генотип &ndash;592СС гена IL10 є генетичним маркером позитивної динаміки стану пацієнта у перші два тижні лікування.

Цель. Оценить роль полиморфных вариантов &ndash;781C/T гена IL8 и &ndash;592C/A гена IL10 в качестве генетических маркеров риска развития ишемического инсульта. Методы. В исследуемую группу вошли 183 пациента с ишемическим инсультом, находившихся на стационарном лечении в отделении сосудистой патологии головного мозга ГУ «Институт геронтологии НАМН Украины»; в контрольную &ndash;88 здоровых людей старше 65 лет без истории ишемического инсульта. Генотипирование проводили методом ПЦР с последующим анализом полиморфизма длины рестрикционных фрагментов. Результаты. Выявлено статистически достоверно (P < 0,05) более высокую частоту носителей аллеля IL8 &ndash;781Т в группе пациентов с инсультом (81,6 %) по сравнению с контрольной группой (70,1 %). Риск развития ишемического инсульта у носителей аллеля IL8 &ndash;781Т почти вдвое выше (OR = 1,886; ДИ 95 %: 1,041–3,417). Статистически достоверно (P &lt; 0,05) более высокая частота носителей аллеля &ndash;592C гена IL10 наблюдалась у пациентов с ишемическим инсультом (98,2 %) по сравнению с контрольной группой (90,7 %). Риск развития ишемического инсульта у носителей этого аллеля в 5 раз выше (OR = 5,71; ДИ 95 %: 1,48&ndash;22,11). Установлено, что у лиц, гомозиготных по аллелю &ndash;592C гена IL10, у которых развился ишемический инсульт, шансы на улучшение состояния (по шкале Рэнкина) в течение первых двух недель почти втрое больше (OR = 2,76, ДИ 95 %: 1,26&ndash;6,07). Выводы. На основании полученных статистических различий установлено, что аллели &ndash;781T гена IL8 и &ndash;592С гена IL10 являются факторами наследственной предрасположенности к развитию ишемического инсульта. Кроме того, генотип &ndash;592СС гена IL10 является генетическим маркером положительной динамики состояния пациента в первые две недели лечения.