Світоглядно-автобіографічна семантика повістини Михайла Старицького "Зарница"

Abstract

У статті подано аналіз однієї з малодосліджених повістей М.Старицького, визначальної для розуміння світоглядних позицій письменника-класика, а також для ствердження однієї з ідейно-естетичних тенденцій українського письменства рубежу ХІХ–ХХ століть. Ідеться про видавничу історію твору, його жанрові ознаки, особливості сюжетних ліній. Зауважено послідовну і глибоку духовно-релігійну тенденцію в повістині як формі реалізації гуманістичних ідей, “застережну” функцію твору. Повістина “Зарница” логічно вписується в коло схожих “застережних” творів (І.Франка, О. Кониського, І. Нечуя-Левицького та ін.) української прози рубежу названих століть.

The article focuses on the analysis of still little explored M. Starytskyi’s story which is essential for understanding the worldview of the classical writer as well as for the confirmation of an ideological aesthetic tendency of Ukrainian literature at the turn of the 19th-20th centuries. Special attention has been focused on the publishing history of the work of literature, its genre characteristics and the features of the plot lines. The article stresses the consistent and deep spiritual and religious trends of the story as a form of realizing humanistic ideas, the “warning” function of the piece of literature. The paper points out that the story “Zarnitsa” logically fits into the range of similar “warning” Ukrainian fiction (I. Franko, O. Konyskyi, I. Nechuy-Levytskyi, etc.) at the turn of these centuries.

В статье анализируется одна из малоисследованных повестей М.Старицкого, характеристична для понимания мировоззренческих позиций самого писателя, а также для утверждения одной из идейно-эстетических тенденций украинской литературы рубежа XIX–XX веков. Обращается внимание на издательскую историю произведения, его жанровые характеристики, особенности сюжетных линий. Обращается внимание на последовательную и глубокую духовно-религиозную тенденцию как одну из форм реализации гуманистических идей, на “предостерегающей” функции произведения. Утверждается, что маленькая повесть М. Старицкого “Зарница” логично вписывается в круг похожих “предостерегающих” произведений (И. Франко, А.Конисского, И.Нечуя-Левицкого и др.) украинской прозы рубежа названных веков.