Поетична концепція збірки Кирила Транквіліона Ставровецького "Перло многоцѣнное"

Abstract

Художня образність у збірці Кирила Транквіліона Ставровецького “Перло многоцѣнноє” (1646) стає знаряддям у пошуку семіотичних ресурсів, здатних вербалізувати містичний досвід автора, котрий кладе в основу своєї поетичної доктрини метафоричну модель дороги духовного зростання. Він акцентує на парадоксальному здійсненні через Ісуса Христа видимої присутності Бога в земній реальності. Тілесність Ісуса як Людського Сина - це для нього ключ до мови символів (наприклад, образу пелікана). Світло - формотворча ознака сакрального простору. Святі уподібнюються до лицарів у небесному герці за спасіння людських душ. Смерть персоніфікована в образі воїна з мечем, котрий стинає князів, воїнів і гетьманів, а із царів і королів знімає корони.

Art imagery in the Kyrylo Tranquillion Stavrovets’kyi’s book “Perlo mnohotsinnoie” (“A pearl of great value” (1646) is an instrument in search of semiotic resources which can verbalize mystical experience of its author. Author uses a metaphorical model as a base of his poetic doctrine of the road of spiritual growth. He focuses on paradoxical implementation of the visible presence of God in the earthly reality through Jesus Christ. Physicality of Jesus as the Son of man is for him a key to the language of symbols (one of those is an image of pelican). Light is a formative feature of sacred space. The Saints are likened to knights fighting in heaven for salvation of human souls. Death is personified in the image of a warrior with a sword who chops princes, soldiers and captains, and takes crowns off kings.

Художественная образность в сборнике Кирилла Транквиллиона Ставровецкого “Перло многоценное” (1646) становится орудием в поиске семиотических ресурсов, способных вербализировать мистический опыт автора. Автор избирает как основу своей поэтической доктрины метафорическую модель дороги духовного роста. Он акцентирует внимание на парадоксальном осуществлении Иисусом Христом видимого присутствия Бога в земной реальности. Телесность Иисуса как Сына Человеческого - это для него ключ к языку символов (например, образа пеликана). Свет является формообразующим признаком сакрального пространства. Святые уподобляются рыцарям в небесном поединке за спасение человеческих душ. Смерть персонифицируется в образе воина с мечом, который казнит князей, воинов и гетманов, а с царей и королей снимает короны.