Чи можливо зібрати розкидане каміння? Генераційні констеляції в романі "Йов" Йозефа Рота

Abstract

У статті проаналізовано драматичні розриви між старшим поколінням, що репрезентує світ патріархального минулого, та молодою генерацією, яка у своїх емансипаційних шуканнях стає на альтернативний батьківській моделі шлях асиміляції. Троє молодих Зингерів асимілюються в “чужому” середовищі ціною руйнації власної ідентичності й не витримують випробувань історичними потрясіннями 1910-х рр. Натомість молодший син зберігає глибинний зв’язок із батьківським світом і примножує переданий йому духовний спадок у мистецтві, що підноситься над сімейною трагедією. За рахунок паралелей між основними персонажами та біблійними архетипами роман набуває ґатунку притчі про долю східноєвропейського єврейства на початку ХХ ст.

Basing on the story of the Singers, a Jewish family from a fictional town of Zuchnow, the novel explicates dramatic gaps between the old generation representing the world of patriarchal past and the new generation which, in its emancipatory strivings, chooses an alternative assimilation model. The three sons of Mendel Singer get accustomed to the alien environment at the price of loosing their own identity and thus are not able to withstand the historical traumata of the 1910s. The fourth one, on the contrary, manages to retain his inner bonds with the world of his father and augments his spiritual heritage in the realm of art which overgrows his family tragedies. Apparent parallels between principal characters and biblical figures transform Roth’s novel into a parable about the fate of East European Jewry at the turn of the 20th century.

В статье анализируются драматичные разрывы между старшим поколением, которое репрезентирует мир патриархального прошлого, и молодой генерацией, которая в своих эмансипационных исканиях встает на альтернативный отцовской модели путь ассимиляции. Трое молодых Зингеров ассимилируются в “чужой” среде ценой разрушения собственной идентичности и не выдерживают испытания историческими потрясениями 1910-х гг. Младший же сын сохраняет глубинную связь с отцовским миром и приумножает переданное ему духовное наследие в искусстве, которое возносится над семейной трагедией. За счет параллелей между основными персонажами и библейскими архетипами роман приобретает характер притчи о судьбе восточноевропейского еврейства начала ХХ века.