Роль Павла Тичини у творенні естетичної парадигми соцреалізму (до проблеми "Митець і тоталітаризм")

Abstract

У статті проаналізовано лірику П. Тичини 1918–1921 рр., в якій відбилася тенденція автора до соцреалізму. Зроблено акцент на ліво-раціоналістичних основах його світогляду, які зумовили швидку переорієнтацію поета на большевицькі ідеологеми в літературі. Досліджено філософські й інтелектуальні джерела соцреалізму як теорії. Доведено, що у збірці “В космічному оркестрі” (1921) П. Тичина, відійшовши від естетики символізму та високих ідей модернізму, перейнявши стилістику й форми мислення авангарду, повноцінно утвердив парадигму основних засад соцреалізму.

This article analyzes P. Tychyna’s lyric poetry of 1918–1921, which reflected the author’s tendency towards socialist realism. An emphasis is made on the left-wing rationalist aspects of his world-view, which caused the poet’s rapid reorientation to the Bolshevik ideologemes in literature. The philosophical and intellectual sources of social realism as a theory are studied. It is shown that in his collection “In the Space Orchestra” (1921) P. Tychyna, having departed from the aesthetics of symbolism and high ideas of modernism, and having adopted the stylistics and forms of avant-gardist thinking, fully affirmed the paradigm of the basic principles of socialist realism.

В статье анализируется лирика П. Тычины 1918–1921 гг., в которой отображено отношение автора к соцреализму. Ставится акцент на лево-рационалистических основах его мировоззрения, которые обусловили быструю переориентацию поэта на большевистские идеологемы в литературе. Исследуются философские и интеллектуальные источники соцреализма как теории. Доказано, что в сборнике “В космическом оркестре” (1921) П. Тычина, отойдя от эстетики символизма и высоких идей модернизма, используя стилистику и формы мышления авангарда, полноценно утверждал основные принципы соцреализма.