Між селепком і експедитором: два типи крутія в українській еміграційній літературі

Abstract

У статті досліджується функціонування образу крутія в українській еміграційній літературі. За основу аналізу взято повість “Щоденник національного героя Селепка Лавочки” Ю. Тиса- Крохмалюка та цикл сатиричних повістей про Гната Кіндратовича З. Дончука. Простежено жанрові особливості пікарескної прози, а також детально розкрито риси “крутійства” в аналізованих творах. Автор робить висновок про те, що повісті з двома типами крутіїв репрезентують широку гаму соціальних змін, крізь які пройшли українці в середині ХХ ст. Простак Селепко Лавочка відзначається готовністю боротися не тільки за індивідуальну, а й національну свободу, тоді як авантюрист Гнат Кіндратович виявляє риси нігіліста, котрий постійно змінює маски заради корисливої мети.

The article explores the figure of picaro in Ukrainian émigré literature. The research is based on the novel “The Diary of the National Hero Selepko Lavochka” by Yu. Tys-Krokhmaliuk and Z. Donchuk’s cycle of satirical stories about Hnat Kindratovych. The author traces various genre characteristics of picaresque prose and its evolution in the 20th century, and analyses the typical features of picaro in the texts under scrutiny. Both texts depict two types of picaro and thus represent a wide range of social changes experienced by Ukrainians in the middle of the 20th century. The simpleton Selepko Lavochka fights both for his personal and for national freedom, while the adventurer Hnat Kindratovych shows himself as a nihilist who frequently changes his masques for selfish purposes.

В статье исследуется функционирование образа плута в украинской эмиграционной литературе послевоенного периода. За основу анализа взята повесть “Дневник национального героя Селепк а Лавочки” Ю. Тыса- Крохмалюка и цикл сатирических повестей о Гнате Киндратовиче З. Дончука. Рассматриваются главные жанровые особенности пикарескной прозы, эволюция образа плута в литературе ХХ века, а также детально раскрываются черты “плутовства” в анализируемых произведениях. Автор делает вывод о том, что повести с двумя типами плутовского образа представляют широкую гамму социальных изменений, через которые прошли украинцы в середине ХХ века. Простак Селепко Лавочка отличается готовностью бороться не только за индивидуальную, но и национальную свободу, авантюрист Гнат Киндратович же проявляет качества нигилиста, который постоянно меняет маски ради корыстных целей.