Optimal Testing Intervals in the Squatting Test to Determine Baroreflex Sensitivity

Abstract

The recently introduced “squatting test” (ST) utilizes a simple postural change to perturb the blood pressure and to assess baroreflex sensitivity (BRS). In our study, we estimated the reproducibility of and the optimal testing interval between the STs in healthy volunteers. Thirty-four subjects free of cardiovascular disorders and taking no medication were instructed to perform the repeated ST at 30-sec, 1-min, and 3-min intervals in duplicate in a random sequence, while the systolic blood pressure (SBP) and pulse intervals were measured. Baroreflex sensitivity was estimated by plotting reflex increases and decreases in the SBP and succeeding pulse intervals during stand-to-squat and squat-to-stand maneuvers, respectively. Correlations between duplicate BRS data at each testing interval were analyzed by the Pearson’s correlation coefficient, while agreements were assessed by Bland-Altman plots. Two measurements of BRS during stand-to-squat and squat-to-stand maneuvers demonstrated significant correlations at both 1-min and 3-min intervals, while at 30-sec intervals correlation was poor. Correlation coefficients became considerably greater in each maneuver as the measurement interval was increased from 30 sec to 3 min. Our results suggest that the testing interval in the ST should be at least 1 min long, but ideally it should be longer than or equal to 3 min, to assess the baroreflex adequately.

У нещодавно запропонованому «тесті присідання» (ТП) використовується проста зміна пози для індукції зрушення кров’яного тиску, що дозволяє визначити барорефлекторну чутливість (БРЧ). Ми оцінювали ступінь відтворюваності та оптимальні інтервали між ТП, що реалізовувалися здоровими випробуваними. Групу з 34 тестованих, які не мали будь-яких серцево-судинних розладів та не приймали якихось ліків, інструктували виконувати повторні подвійні ТП у випадковій послідовності з інтервалами 30 с, 1 та 3 хв; при цьому вимірювали систолічний кров’яний тиск (СКТ) та кардіоінтервали. Рефлекторні підвищення та зниження СКТ і послідовні кардіоінтервали під час рухів присідання та повернення у вертикальну позу представляли графічно. Залежність між повторними визначеннями БРЧ при кожному інтервалі між тестами аналізували, встановлюючи коефіцієнти кореляції Пірсона. Виміри БРЧ під час рухів присідання та підйому демонстрували істотну кореляцію при інтервалах 1 та 3 хв, а при інтервалах 30 с кореляція була слабшою. Коефіцієнти кореляції ставали помітно значнішими з кожним рухом і збільшенням інтервалів між вимірами від 30 с до 3 хв. Наші результати вказують на те, що адекватна оцінка барорефлексу може бути забезпечена при інтервалах між ТП не менше 1 хв (бажано 3 хв або більше).