Новаторство Павла Тичини в символічному наповненні образу блакиті

Abstract

У статті йдеться про особливу роль парадигми блакитного кольору в символічному наповненні творчості П. Тичини. Автор намагається показати зростання митця в одностайності з духом тих часів. Саме в цьому блакитний колір якнайкраще дає можливість уявити творчі та душевні переживання поета. Окремих досліджень про особливу роль блакитного кольору в системі символів поезії П. Тичини зустрічати не доводилося, однак навіть на інтуїтивному рівні науковці це відчували. У ранніх творах П. Тичини блакить чи її інваріанти серед колоративів зустрічаються не так часто, хоча символічність уживання назви цієї барви досить яскраво помітна.

The paper deals with the specific role of blue color paradigm in the symbolic context of P. Tychyna’s oeuvre. The author tries to demonstrate the progress of the artist being in touch with his time. It is here that the blue color visualizes the artistic and inner experience of the poet. There seem to be no specific studies dwelling on the role of the blue in the symbolic system of Tychyna’s poetry; nevertheless, this topos seems to be somehow present in many researches. In the texts of the early Tychyna, there are only few images hinting at the blue hue, although the naming of this color is always expressively symbolic.

В статье идет речь об особенной роли парадигмы голубого цвета в символическом наполнении творчества П. Тычины. Автор пытается показать рост художника в согласии с духом тех времен. Именно в этом голубой цвет как можно лучше дает возможность представить творческие и душевные переживания поэта. Отдельных исследований об особенной роли голубого цвета в системе символов поэзии П. Тычины встречать не приходилось, однако даже на интуитивном уровне ученые это чувствовали. В ранних произведениях П. Тычины лазурь или ее инварианты среди цветовой гаммы встречаются не так часто, хотя символическое употребление названия этого цвета достаточно ярко заметно.