Порівняння ефективності різних режимів застосування ксеногенної протипухлинної вакцини на моделях метастатичного пухлинного росту

Abstract

Мета роботи: дослідження можливості підвищення ефективності протипухлинної вакцинотерапії за допомогою індуктора ендогенного інтерферону на метастазуючих моделях пухлинного процесу. Об’єкт і методи: дослідження проведено на мишах лінії C₅₇Bl/6, прооперованих з приводу меланоми В-16 або карциноми легені Льюїс (КЛЛ). Схеми експерименту та дози введення препаратів були однаковими для обох видів модельних пухлин. Ксеногенну протипухлинну вакцину (КПВ) (загальна концентрація білка [С] = 0,3 мг/мл) вводили підшкірно по 0,3 мл/мишу триразово з інтервалом в 3 доби після видалення пухлини. Індуктор ендогенного інтерферону (ІЕІ) вводили per os перед видаленням пухлини триразово (по 0,06 мг/мишу). Антиметастатичну активність оцінювали за індексом інгібіції метастазування. Імунологічне дослідження включало визначення цитотоксичної активності ефекторів клітинного імунітету та сироватки крові (МТТ-тест); рівня ІЛ-4, ІЛ-10, ІФН-γ (ІФА-метод). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою програми StatSoft STATISTICA 7.0 з використанням t-критерію Стьюдента та коефіцієнтів кореляції (r). Результати: антиметастатична ефективність КПВ, розробленої на основі ембріональних ксеногенних антигенів та білоквмісного метаболіту B. subtilis з ММ 70 кДа, залежала від типу модельної пухлини та режиму введення препаратів: для меланоми В-16 більш ефективне введення КПВ в монорежимі; для КЛЛ — комбіноване застосування КПВ та ІЕІ. Отримані результати зумовлені цитотоксичною активністю клітин неспецифічної ланки імунітету: природних кілерних клітин і макрофагів (меланома В-16) або тільки макрофагів (КЛЛ). А також превалюванням в сироватці крові вакцинованих тварин вмісту цитокінів Т-лімфоцитівхелперів 1-го типу, про що свідчить підвищення протягом всього терміну спостереження рівнів співвідношення ІФН-γ/ІЛ-4. Такий цитокіновий баланс, вірогідно, забезпечує повноцінне функціонування ефекторів клітинної ланки протипухлинного імунітету та зумовлює антиметастатичну дію досліджуваної вакцини. Висновок: одержані результати можуть становити експериментальне обґрунтування індивідуалізованого використання протипухлинних вакцин в монорежимі або в комбінації з ІЕІ при імунотерапії злоякісних новоутворень різної імуногенності в клінічній практиці.

Objective: study of the possibility of increasing the effectiveness of antitumor vaccine therapy with the help of endogene interferon inductor (EII) on the metastatic models of the tumor process. Object and methods: the study was conducted on C₅₇Bl/6 mice, operated on the B-16 melanoma or Lewis lung carcinoma (LLC). Experiment scans and doses of drug administration were the same for both types of tumors model. Xenogeneic cancer vaccine (XCV) (total protein concentration [C] = 0.3 mg/ml) was administered subcutaneously at 0.3 ml/mouse, three times at 3-day intervals after tumor removal. EII was administered per os before tumor removal three times (0.06 mg/mouse). The antimetastatic activity was evaluated by the metastasis inhibition index. Immunological study included determination of cytotoxic activity of cellular immunity and blood serum effector (MTT-test); level of IL-4, IL-10, IFN-γ (IFA-method). Statistical processing of the results was performed using the StatSoft STATISTICA 7.0 program using Student’s t-criterion and correlation coefficients (r). Results: the antimetastatic effectiveness of XCV, designed basing on the antigens of embryonic rat nervous tissue, depends on the type of tumor model and mode of drug administration: for melanoma B-16, XCV is the most efficient when administered in monomode; for Lewis lung carcinoma — when XCV is used combined with EII. The study on the activity of major effectors of antitumor immunity showed that these results are caused by cytotoxic activity of nonspecific immunity cells: natural killer cells and macrophages (melanoma B-16) or only macrophages (LLC), as well as by prevalence of cytokine content from the first type helper T-lymphocytes in the serum of vaccinated animals, which is evidenced by the increase of the IFN-γ/IL-4 ratio throughout the whole observation period. This cytokine balance is likely to ensure the full functioning of the cell antitumor immunity effectors providing the antimetastatic effect of the studied vaccine. Conclusion: the obtained results may constitute an experimental substantiation of the individualized use of cancer vaccines in monomode or in combination with EII in immunotherapy of malignant tumors of different immunogenicity in clinical practice.