Масова література та канон в українських літературних історіографіях 20-х років ХХ ст.

Abstract

Після остаточного утвердження радянської влади на території Наддніпрянської України нова країна вимагала розбудови в кількох напрямках. Один із пріоритетних – гуманітарний напрям, за допомогою якого мала сформуватися ідентичність “нової радянської людини”. Цьому, зокрема, сприяла масова популяризація освіти. Історії української літератури відводилася особлива роль: з одного боку, вона мала забезпечувати тяглість національної традиції, із другого – запропонувати новий культурний канон літературних творів та авторів, які б, на думку авторів літературних історіографій, утілювали і пропагували ті чи ті цінності радянської ідеології. Їм опонували західноукраїнські літературні історіографії з яскраво пронаціональним характером. Однак, зважаючи на тодішні культурні та політичні обставини, літературні історіографії, спираючись на ті чи ті методології, працювали на формування трьох відмінних ідентичностей – націонал- української, українсько-радянської та космо-радянської.

After the final establishment of Soviet power in Dnieper Ukraine, the new country tended to develop in several directions. One of the priorities at that time was the humanitarian trend which had to produce the identity of a “new Soviet man”. This development was purportedly favored by the promotion of mass education. In this framework, the history of Ukrainian literature played a special role. On the one hand, it had to propagate the continuity of national tradition, on the other hand, it was treated as a canon of literary texts and authors serving to implement and to popularize the crucial values of Soviet ideology. Such literary histories stood in contrast to West-Ukrainian literary historiography with its distinct nationalist profi le. Therefore, due to the then cultural and political circumstances, the methodologies underlying different literary histories have in fact led to formation of the three different identities, i.e., national Ukrainian, Ukrainian Soviet and cosmopolitan Soviet.

После окончательного утверждения советской власти на територии Приднепровской Украины новая страна требовала развития в нескольких направлениях. Один из приоритетных – гуманитарное направление, с помощью которого должна была быть создана идентичность “нового советского человека”. Этому, в частности, способствовала массовая популяризация образования. Истории украинской литературы отводилась особая роль. С одной стороны, она должна была обеспечивать преемственность национальной традиции, с другой – предложить новый культурный канон литературных произведений и авторов, которые, по мнению авторов литературных историографий, воплощали и пропагандировали те или иные ценности советской идеологии. Им оппонировали западноукраинские литературные историографии с ярко выраженным национальним характером. Однако, учитывая культурные и политические обстоятельства того времени, литературные историографии, опираясь на те или иные методологии, работали на формирование трех различных идентичностей – национал-украинской, украинско-советской и космо-советской.