Залежність ефективності та токсичності хіміотерапії у хворих на лімфому ходжкіна групи проміжного прогнозу від поліморфізму генів GTSP1 і MTHFR

Abstract

Мета: вивчити значення молекулярно-генетичних особливостей лімфоми Ходжкіна (ЛХ) і додаткових клініко-лабораторних чинників у прогнозуванні ефективності та токсичності різних режимів хіміотерапії (ХТ) у хворих на ЛХ групи проміжного ризику для індивідуалізації лікування. Об’єкт і методи: проаналізовано ефективність (безпосередня відповідь, 2-річна безрецидивна і загальна виживаність) і токсичність лікування 164 пацієнтів із ЛХ групи проміжного прогнозу (стадії IIА і IIB з наявністю одного і більше факторів несприятливого перебігу захворювання) з використанням різних режимів ХТ: 6 BEACOPP-esc (55 хворих), 2 ВЕАСОРР-esс + 4 ABVD (56 хворих), 6 ABVD (53 особи, група порівняння). Застосовано клініко-лабораторні, інструментально-діагностичні, морфологічні, імуногістохімічні, молекулярно-генетичні, статистичні методи. Результати: безпосередня відповідь, 2-річна безрецидивна і загальна виживаність при застосуванні схем 6 BEACOPP-esc, 2 ВЕАСОРР-esс + 4 ABVD достовірно (р < 0,05) перевищували ці показники в групі порівняння; зазначені програми ХТ мали зіставну ефективність. Рівень токсичності оцінюваних програм ХТ достовірно переважав над аналогічним показником при застосуванні схеми 6 ABVD; водночас відмічено нижчу токсичність програми 2 BEACOPP-esc + 4 ABVD порівняно з програмою 6 ВЕАСОРР-esc. Показано залежність результату лікування від додаткових лабораторних чинників (рівень гемоглобіну, лейкоцитів, лейкоцитоз; p < 0,05), поліморфізму гена GSTP1 (ефективність ХТ достовірно (p < 0,05) вища у пацієнтів з генотипом Val/Val, ніж у хворих із генотипами Ile/Val та Ile/Ile), поліморфізму гена MTHFR (у хворих ізгенотипом С/С токсичність ХТ нижча, а ефективність вища порівняно з пацієнтами з генотипами C/T й особливо — T/T (p < 0,05)). Висновки: терапія хворих на ЛХ групи проміжного ризику за схемами 6 ВЕАСОРР-esc і 2 BEACOPP-esc + 4 ABVD є ефективним підходом до лікування цієї категорії пацієнтів. Доведено роль поліморфізму генів GSTP1 і MTHFR у прогнозуванні ефективності та токсичності ХТ.

Objective: to study the significance of molecular-genetic characteristics of Hodgkin’s lymphoma (HL) and additional clinical and laboratory factors in predicting efficacy and toxicity of various chemotherapy (CT) regimens in patients of intermediate risk of HL for individualization of treatment. Object and methods: analysis of performance (direct response, 2-year survival without recurrence and overall survival) and toxicity of the treatment of 164 patients with HL group of the interim forecast (stage IIA and IIB to the presence of one or more factors of unfavorable disease) using different CT regimen: 6 BEACOPP-esc (55 patients), 2 BEACOPP-esc + 4 ABVD (56 patients), 6 ABVD (53 person, control group). Clinical laboratory, instrumental and diagnostic morphological and immunohistochemical, molecular-genetical, statistical methods were used. Results: indicators of direct response, 2-year disease-free and overall survival when using the BEACOPP-esc 6, 2 BEACOPP-esc + 4 ABVD significantly (p < 0.05) higher those in the comparison group; these programs had comparable effectiveness. The level of toxicity of these CT programs significantly higher than this when using the 6 ABVD; however, toxicity of program 2 BEACOPP-esc + 4 ABVD compared with 6 BEACOPP-esc program was less. The dependence of treatment outcome on additional laboratory factors response (hemoglobin, leukocytes, leukocytosis; p < 0.05), GSTP1 gene polymorphism (effectiveness of CT significantly (p < 0.05) higher in patients with genotype Val/Val, than in patients with genotype Ile/Val and Ile/Ile), gene polymorphisms of MTHFR (in patients with genotype C/C toxicity of CT is less and efficiency is higher than in patients with genotype C/T and, especially, T/T (p < 0,05)). Conclusions: the treatment of patients with intermediate risk group HL schemes 6 ВЕАСОРР-esc and 2 BEACOPP-esc + 4 ABVD is an effective approach in treating this group of patients. Proved the role of polymorphisms of genes MTHFR and GSTP1 in predicting the efficacy and toxicity of CT