Металургійна промисловість світу: зміни в регіональній структурі та їх наслідки для України (аналітичний огляд)

Abstract

Статтю присвячено дослідженню змін та провідних тенденцій розвитку регіональної структури металургійної промисловості світу за такими традиційними показниками, як обсяги виробництва, сталеплавильних потужностей, споживання, експорту та імпорту металопродукції. Актуальність проведення даного аналітичного огляду пояснюється відмінностями в умовах функціонування металургії в різних країнах та регіонах світу, які суттєво впливають на основні результати діяльності галузі та визначення оптимальних рішень щодо її подальшого розвитку в контексті цих результатів.Виявлено, що у період 1997-2016 рр. відбулося стрімке зростання ролі азіатського регіону за всіма традиційними показниками. Безперечне лідерство належало Китаю, проте Індія, Індонезія, Філіппіни, Пакистан, В’єтнам та Таїланд значно наростили присутність на регіональному та світовому металоринках, зокрема, у споживанні й імпорті сталевої продукції, а Південна Корея та Японія в основному зберегли свої позиції. Одні з найвищих темпів зростання металургійної промисловості в останнє двадцятиріччя спостерігалися на Близькому Сході та в Туреччині, тоді як в Африці та Південній Америці найбільш сприятливим періодом для розвитку галузі були 2000-2007 рр. Одночасно відбулося зменшення ролі країн ЄС, СНД, Північної Америки та Океанії. Ці регіони демонстрували значне падіння виробництва у 2008-2016 рр., однак європейські та північноамериканські держави здебільшого зберегли позиції провідних споживачів та імпортерів металопродукції.Досліджено географічну структуру перевиробництва металу та виявлено регіони з постійним дефіцитом сталевої продукції - Північна Америка, Близький Схід, Африка. Акцентовано увагу на рівні завантаження сталеплавильних потужностей, підвищення якого, за інших рівних умов, могло б вирішити проблему браку металопродукції в даних регіонах, проте цього не відбувається внаслідок існування низки економічних, інноваційних та соціальних чинників.Визначено, що позиції України на світовій арені як провідного металовиробника та експортера у 2008-2016 рр. значно погіршилися на тлі досить стриманих очікувань щодо зростання попиту на метал на світовому ринку, підвищення ролі Азії та Близького Сходу, які традиційно були основними ринками збуту для вітчизняних металургів, та військових дій на Донбасі, що призвели до втрати частини металургійних потужностей. Ситуація ускладнюється через катастрофічно низький рівень споживання металопродукції на внутрішньому ринку, наслідком чого є постійне перевиробництво металу та залежність від зовнішньоекономічної кон’юнктури в умовах посилення конкуренції між лідерами галузі внаслідок зростаючої концентрації металовиробництва.

Статья посвящена исследованию изменений и ведущих тенденций развития региональной структуры мировой металлургической промышленности по таким традиционным показателям, как объемы производства, сталеплавильных мощностей, потребления, экспорта и импорта металлопродукции. Актуальность проведения данного аналитического обзора объясняется различиями в условиях функционирования металлургии в разных странах и регионах мира, которые существенно влияют на основные результаты деятельности отрасли и определение оптимальных решений ее дальнейшего развития в контексте этих результатов.Выявлено, что в период 1997-2016 гг. произошло стремительное увеличение роли Азиатского региона по всем традиционным показателям. Бесспорное лидерство принадлежало Китаю, однако Индия, Индонезия, Филиппины, Пакистан, Вьетнам и Таиланд значительно нарастили присутствие на региональном и мировом металлорынках, в частности, в потреблении и импорте стальной продукции, а Южная Корея и Япония в основном сохранили свои позиции. Одни из самых высоких темпов роста металлургической промышленности в последнее двадцатилетие наблюдались на Ближнем Востоке и в Турции, тогда как в Африке и Южной Америке наиболее благоприятным периодом для развития отрасли были 2000-2007 гг. Одновременно произошло снижение роли стран ЕС, СНГ, Северной Америки и Океании. Эти регионы демонстрировали значительное падение производства в 2008-2016 гг., однако европейские и североамериканские государства преимущественно сохранили позиции ведущих потребителей и импортеров металлопродукции.Исследована географическая структура перепроизводства металла и выявлены регионы с постоянным дефицитом стальной продукции - Северная Америка, Ближний Восток, Африка. Акцентировано внимание на уровне загрузки сталеплавильных мощностей, повышение которого, при прочих равных условиях, могло бы решить проблему нехватки металлопродукции в данных регионах, однако этого не происходит вследствие существования ряда экономических, инновационных и социальных факторов.Определено, что позиции Украины на мировой арене как ведущего металлопроизводителя и экспортера в 2008-2016 гг. значительно ухудшились на фоне достаточно сдержанных ожиданий относительно роста спроса на металл на мировом рынке, повышения роли Азии и Ближнего Востока, которые традиционно были основными рынками сбыта для отечественных металлургов, и военных действий на Донбассе, которые привели к потере части металлургических мощностей. Ситуация усугубляется по причине катастрофически низкого уровня потребления металлопродукции на внутреннем рынке, следствием чего является постоянное перепроизводство металла и зависимость от внешнеэкономической конъюнктуры в условиях усиления конкуренции между лидерами отрасли вследствие увеличивающейся концентрации металлопроизводства.

The paper studies changes and basic trends in the development of the regional structure of the world steel industry on such traditional indicators as production volumes, steelmaking capacities, consumption, exports and imports of metal products. The relevance of this analytical review is explained by the differences in the operating conditions of metallurgy in different countries and regions of the world, which significantly affect main results of the industry and determine the optimal solutions for its further development in the context of these results.It is revealed, that during the period of 1997-2016 there was a rapid increase of the Asian region role by all traditional indicators. Undisputed leadership belonged to China, but India, Indonesia, the Philippines, Pakistan, Vietnam and Thailand significantly increased their presence in the regional and global metal markets, in particular - in terms of consumption and import of steel products, while South Korea and Japan maintained their positions. One of the highest growth rates of the steel industry in the last 20 years was observed in the Middle East and Turkey, whereas in Africa and South America the most favourable period for the development of the industry was in 2000-2007. At the same time, the role of the countries of the EU, the CIS, North America and Oceania have decreased. These regions showed a significant drop in production during 2008-2016, but EU member countries and countries of North America have mostly retained positions of leading consumers and importers of metal products.Geographic structure of metal overproduction was explored and regions with a permanent deficit of steel products (namely - North America, Middle East, and Africa) were identified. In the paper attention was accentuated on the level of steelmaking capacities’ loading, the increase of which, caeteris paribus , could solve the problem of steel products shortage in these regions, which didn’t occur due to the existence of a number of economic, innovative and social factors.It is defined that Ukraine's position on the world stage as the leading metal producer and exporter in the 2008-2016 significantly worsened on the background of rather restrained expectations, regarding the growth of demand for metal on the world market; increasing role of Asia and the Middle East, which have traditionally been the main markets for Ukrainian steelmakers; and military operation in the Donbas, which led to the loss of part of the steelmaking capacities. The situation is exacerbated by the catastrophically low level of steel products consumption in the domestic market, resulting in a continuous metal overproduction and dependence on foreign economic conditions in the face of increased competition between industry leaders due to the growing concentration of steel production.