Theoretical foundations of medical rehabilitation

Abstract

In modern medicine, medical rehabilitation technology successfully developed and are an integral part of the effectiveness of the treatment of most diseases. The main objective in this case is to restore the structural and functional organization of organs and tissues to restore directed by discount disease functionality of an organism. It should be emphasized that the stimulation of the pathology of the compensation of disturbed functions in rehabilitation of existing technologies is always based on the inclusion of urgent adaptation mechanisms by increasing the intensity of functioning structures which, through subsequent actions (processes) are activated processes of hypertrophy and regeneration to ensure an increase in the number of functioning structures the basis of morphological changes are the basis of long-term mechanisms of adaptation / compensation, which are the basis of clinical adaptation. One of the promising methods of adaptation can be external bioprogramming.

У сучасній медицині технології медичної реабілітації успішно розробляються і є невід’ємною частиною ефективності лікування більшості захворювань. Основним завданням при цьому є відновлення структурно-функціональної організації органів і тканин неправленое на відновлення знижених при хворобі функціональних можливостей організму. Стимуляція процесів компенсації порушених при патології функцій в існуючих реабілітаційних технологіях завжди заснована на включенні термінових механізмів адаптації за рахунок збільшення інтенсивності функціонуючих структур, які за допомогою наступних дій (процесів) активують процеси гіпертрофії і регенерації забезпечують збільшення кількості функціонуючих структур на основі морфологічних змін, що виявляють базою довготривалих механізмів адаптації / компенсації, які є основою клінічної адаптації. Одним з перспективних методів адаптації може бути зовнішнє біопрограммірованіе.

В современной медицине технологии медицинской реабилитации успешно разрабатываются и являются неотъемлемой частью эффективности лечения большинства заболеваний. Основной задачей при этом является восстановление структурно-функциональной организации органов и тканей неправленое на восстановление сниженных при болезни функциональных возможностей организма. Стимуляция процессов компенсации нарушенных при патологии функций в существующих реабилитационных технологиях всегда основана на включении срочных механизмов адаптации за счет увеличения интенсивности функционирующих структур, которые посредством последующих воздействий (процессов) активируют процессы гипертрофии и регенерации обеспечивающих увеличению количества функционирующих структур на основе морфологических изменений, являющих базой долговременных механизмов адаптации / компенсации, которые являются основой клинической адаптации. Одним из перспективных методов адаптации может быть внешнее биопрограммирование.