Структура медикаментозного лікування та його впливу на прогноз виживання хворих із хронічною серцевою недостатністю з систолічною дисфункцією лівого шлуночка та зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка

Abstract

Обстежений 581 пацієнт із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) ішемічного походження із систолічною дисфункцією лівого шлуночка (СДЛШ) та зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (ЗФВЛШ). Метою дослідження стало вивчення у порівняльному аспекті особливостей лікування і впливу нейро-гуморальних антагоністів на показники смертності хворих із ХСН та СДЛШ та пацієнтів із ХСН та ЗФВЛШ. Структура фармакологічного лікування пацієнтів із ХСН, що спостерігалися у відділені серцевої недостатності ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска» НАМН України характеризувалася наявністю нейро-гуморальних антагоністів (іАПФ, бета-блокаторів, антагоністів альдостерону). В групі пацієнтів із СДЛШ більшою була доля хворих, що отримувала діуретики та бета-блокатори, а в групі зі ЗФВЛШ була більшою доля хворих, що лікувались іАПФ. На фоні терапії іАПФ виявлено зменшення показників смертності серед пацієнтів із ХСН та СДЛШ починаючи з 36 місяців і до кінця терміну спостереження. В той же час, прийом іАПФ пацієнтами із ХСН та ЗФВЛШ супроводжувався покращенням показників виживання починаючи вже з 1-го року і до кінця спостереження. Призначення бета-блокаторів пацієнтам із ХСН та СДЛШ покращувало показник виживання після 48 місяців спостереження, в той час, як лікування бета-блокаторами хворих із ХСН та ЗФВЛШ характеризувалось поліпшенням виживання з 36-го місяця і до кінця спостереження.

Обследован 581 больной с хронической сердечной недостаточностью (ХСН) ишемического происхождения с систолической дисфункцией левого желудочка (СДЛШ) и с сохраненной фракцией выброса левого желудочка (СФВЛШ). Целью исследования стало изучение в сравнительном аспектеосаобенностей лечения и влияния нейро-гуморальных на показатели смертности больных с ХСН и СДЛШ, а также, больных с ХСН и СФВЛШ. Структура фармакологіческого лечения больных с ХСН, которые наблюдались в отделе сердечной недостаточноти ГУ «ННЦ «Институт кардиологии им.акад. М.Д. Стражеско» НАМН України характеризовались наличием нейро-гуморальных антагонистов (иАПФ, бета-блокаторов, антагонистов альдостерона). В групе больных с СДЛШ большей была доля больных, которые получали диуретики и бета-блокаторы, а в групе с СФВЛШ была большей доля больных, которые лечились иАПФ. На фоне терапии иАПФ выявлено уменьшение показателей смертности среди больных с ХСН и СДЛШ начиная с 36 месяцев и до конца срока наблюдения. В то же время, прием иАПФ больными с ХСН и СФВЛШ сопрвождался улучшением показателей выживания начиная с 1-го года и до конца наблюдения. Назначение бета-блокаторов больным с ХСН и СДЛШ улучшало показатель выживания после 48 месяцев наблюдения, в то время, как лечение бета-блокаторами больных с ХСН и СФВЛШ характеризовалось улучшением выживания с 36-го месяца и до конца наблюдения.

581 patients with chronic heart failure (CHF) of ischemic origin with systolic left ventricular dysfunction (SLVD) and preserved left ventricular ejection fraction (PLVEF) were examined. The aim of the study was to investigate the comparative aspect of treatment characteristics and impact of neurohumoral antagonists on mortality in patients with CHF and SLVD and patients with CHF and PLVEF. Structure of the pharmacological treatment of patients with CHF, observed in the heart failure department of SI “NSC “ Institute of Cardiology named after acad. M.D. Strazhesko” SAMS of Ukraine was characterized by the presence of neurohumoral antagonists (АСЕ inhibitors, beta blockers, aldosterone antagonists). In the group of patients with SLVD was greater share of patients receiving diuretics and beta-blockers, and in the group with PLVEF was greater share of patients treated with АСЕ inhibitors. Against the background of АСЕ inhibitors treatment revealed reduction in mortality among patients with CHF and SLVD from 36 months to the end of the period of observation. At the same time receiving ACE inhibitors in patients with CHF and PLVEF was accompanied by improvement in survival rates starting from the 1st year to the end of observation. Prescription of beta-blockers in patients with CHF and SLVD improved survival rate after 48 months of observation, while a beta-blocker treatment of patients with CHF and PLVEF characterized by survival improvement since the 36th month till the end of observation.