Проблема автора в романі Володимира Набокова “Пнін”

Abstract

Розмежування понять автора й оповідача завжди викликали труднощі при аналізі художнього твору. Найскладнішим було питання: що відрізняє оповідача від його героя і автора від оповідача? Саме автор-творець є головним смислоформувальним чинником у творчості В.Набокова; автор, що піднявся до рівня деміурга, але залишив межі художнього простору. Досі відкритим залишається питання, якою мірою автор перетинається з оповідачем і наскільки Набоков сам ототожнює себе з образом автора, що визначає актуальність цього дослідження. Автор і оповідач різні й суттю, і за змістом, зазначає Набоков, зводячи свою роль у романі до книжки, що лежить у будинку російського емігранта. Ці ідеї безпосередньо співвідносяться з тезами М.Бахтіна про роль автора-творця, який перебуває за межами хронотопів світу, зображуваного ним.

The discrimination between the author and the narrator has always caused problems while analysing literary texts. What tells the narrator from his character and the author from the narrator was therefore the most difficult question. The author himself is the key meaning-making factor in V. Nabokov’s literary oeuvre. It is the author who reached the rank of demiurge but simultaneously left the artistic space. Unlike other novels by Nabokov, “Pnin” hasn’t become an object of scrupulous research; thus, it is still urgent to decide, to what extent the author correlates with the narrator, and in what measure the author’s incarnation in the text could be acceptable for Nabokov. According to Nabokov himself, the author and the narrator are different in their essence and substance; thereupon, the writer prefers to reduce his part in the novel to the mere presence of the book which lies in the house of a Russian émigré. Such concept of authorship coincides with M. Bakhtin’s idea about the role of the author-creator existing beyond the chronotopos of the fictional world which he himself created.

Понятия автора и рассказчика всегда вызывали проблемы при анализе художественного произведения. Наиболее сложным был вопрос о том, что отделяет рассказчика от его героя и автора от рассказчика. Именно автор-творец является смыслообразующим фактором, определяющим творчество В.Набокова; автор, поднявшийся до уровня демиурга, но покинувший пределы художественного пространства. До сих пор остается открытым вопрос, в какой мере автор пересекается с рассказчиком и насколько Набоков сам принимает на себя образ автора, что определяет актуальность данного исследования. Автор и рассказчик различны и по сути, и по содержанию, отмечает Набоков, низводя свою роль в романе до книги, лежащей в доме русского эмигранта. Эти идеи соотносятся с положениями М.Бахтина о роли автора-творца, который находится вне хронотопов изображаемого им мира.