Український вірш кінця XVI – початку XVII століття: маркування перспективи

Abstract

Стаття присвячена дослідженню функцій українського вірша кінця XVI – початку XVII ст., з-поміж яких вирізняється його скерованість на осягнення вічних істин, а також на повноту земного людського обов'язку й особистого покликання, що зумовлює окремішню, супровідну і “ключову”, роль віршованого тексту.

This article explicates the functions of Ukrainian poems written at the turn of the 17th century. In view of this, the author points at their usage as a vehicle for grasping the timeless verities as well as the plenitude of human obligations and vocations. All this makes for self-suffi cing, concomitant and key role of the verses.

Статья посвящена исследованию функций украинского стиха конца XVI – начала XVII вв., среди которых выделяется его направленность на постижение вечных истин, а также на полноту земного пути и личного человеческого призвания, что обусловливает специальную, сопровождающую и “ключевую”, роль этого стиха.