Іван Стешенко: “Без наслідування обійтися не можна і в ньому... рятунок оригінального духу”

Abstract

У статті розглядається маловідома літературознавча діяльність Івана Стешенка (1873-1918), вивчається його опублікована й архівна спадщина в контексті проблем компаративістики початку ХХ ст. Показано, що І. Стешенко мав свою концепцію розвитку української літератури, яка враховувала й зовнішні суспільні чинники, і внутрішні іманентні закономірності саморозвитку, історично змінювані характер, функції та форми вітчизняного письменства. Проаналізовано його порівняльні студії, що збагачували українське літературознавство новими підходами, розширювали його методологічні обрії.

This article sheds light upon some little known literary researches by Ivan Steshenko (1873-1918), both published and unpublished. Retracing their affinity to the comparative studies at the turn of the 20th century, the author of the essay proves that Steshenko had his own conception of Ukrainian literary process which was based on both social factors and immanent laws of literary self-development as well as on the historically changeable functions and forms of literary writing. The article also touches upon Ivan Steshenko’s comparative researches which enriched Ukrainian literary studies with some new approaches and thus expanded their methodological horizons.

В статье рассматривается малоизвестная литературоведческая деятельность Ивана Стешенко (1873-1918), изучается его печатное и архивное наследство в контексте проблем компаративистики начала ХХ ст. Показано, что И.Стешенко имел собственную концепцию развития украинской литературы, которая учитывала внешние общественные факторы и внутренние имманентные закономерности саморазвития, исторически изменяющиеся характер, функции и формы отечественной литературы. Проанализировано его сравнительные исследования, которые обогащали украинское литературоведение новыми подходами, раздвигали его методологические горизонты.