Відновлення наукового потенціалу української науки: необхідність і реальні перспективи

Abstract

Обґрунтовується нагальна необхідність відновлення кадрового потенціалу української науки. На основі розробленого авторами методу прогнозування еволюції кадрового потенціалу науки, що базується на врахуванні взаємозв’язку і взаємообумовленості сусідніх вікових груп науковців, розраховано можливі варіанти його відновлення в Україні протягом двох десятиліть. Показано, що за відсутності кардинальних змін у ставленні до науки з боку держави та при збереженні тенденцій останніх років, до 2035 року чисельність дослідників у країні зменшиться в 4,5 рази порівняно з 2015 роком. Водночас, навіть у випадку, якщо істотне збільшення заробітної плати та поліпшення умов праці науковців призведе до збільшення притоку молоді в науку на 25 % протягом кожних 5 років і не буде допускатися того, щоб більше 1 % дослідників старших 30 років щороку залишали наукові колективи, істотно збільшити кадровий потенціал української науки не вдасться — в кращому випадку, відбудеться його стабілізація. Недостатнім виявляється і варіант політики, який мотивує збільшення приходу молоді на 40 %. Тільки реалізація політики, яка забезпечить подвоєння поповнення молодого покоління науковців кожні 5 років, може дати можливість довести число дослідників у 2035 році до рівня, близького тому, який був на початку 90-х років, і, тим самим, наблизитись до такого їх числа на 1 млн. населення, яке є сьогодні в країнах ЄС. Причому розпочинати реалізацію такої політики слід негайно: якщо ж відкласти цей процес до 2020 року, то й такий форсований темп нарощування приходу молоді в науку не дозволить і за 20 років досягти тієї кількості дослідників, яку мала Україна навіть у не надто благополучному 2010 році.

The urgent necessity of restoring the human potential of Ukrainian science has been substantiated. A method for forecasting the evolution of human capacity of science has been developed based on consideration of the relationship and interdependence of adjacent age groups of scientists. The possible options for human capacity recovery in Ukraine have been estimated for two decades. Provided the recent trends remain fixed, the number of researchers by 2035 has been showed to decrease 4.5 times as compared with 2015, unless the government cardinally changes the attitude towards science. At the same time, even if significantly increasing salary and improving working conditions of researchers lead to a 25% growth in the inflow of young researchers to science every 5 years and provided the number of researchers over 30 years who leave the R&D sector does not exceed 1%, at best, it will enable to stabilize the human potential of Ukrainian science, but is still not enough to essentially enlarge it. The option of stimulating a 40% increase in the inflow of young researchers is also not sufficient. Only the implementation of measures that would ensure doubling inflow of young researchers every 5 years can give an opportunity to reach by 2035 the number of researchers close to that in the early 1990s, i.e. to get their ratio per 1 million comparable to the EU countries. Moreover, it is necessary to start implementing this policy immediately: if it is postponed until 2020, such an accelerated rate of escalating the arrival of young people in science will not enable to reach in 20 years the number of researchers Ukraine had in the not-so-successful 2010.

Обосновывается настоятельная необходимость восстановления кадрового потенциала украинской науки. На основе разработанного авторами метода прогнозирования эволюции этого потенциала, базирующегося на учете взаимосвязи и взаимообусловленности соседних возрастных групп ученых, рассчитано возможные варианты его восстановления в Украине на протяжении двух десятилетий. Показано, что при отсутствии кардинальных изменений в отношении к науке со стороны государства и при сохранении тех тенденций, которые наблюдались в течение последних лет, к 2035 году численность исследователей в стране уменьшится в 4,5 раз по сравнению с 2015 годом. В то же время, даже в случае, если существенное увеличение заработной платы и условий труда ученых приведет к увеличению прихода молодежи в науку на 25 % в течение каждых 5 лет и не будет допускаться того, чтобы более 1 % исследователей старше 30 лет ежегодно оставляли научные коллективы, существенно увеличить кадровый потенциал украинской науки не удастся — в лучшем случае, произойдет его стабилизация. Недостаточным оказывается и вариант политики, который мотивирует увеличение прихода молодежи на 40 %. Только реализация мер, которые обеспечивали бы удвоение пополнения молодого поколения ученых каждые 5 лет, может дать возможность довести число исследователей в 2035 году до уровня, близкого тому, которое было в начале 90-х годов, а тем самым приблизиться к их числу на 1 млн. населения, имеющемуся сегодня в странах ЕС. Причем начинать реализацию такой политики необходимо немедленно: если же отложить это до 2020 года, то столь форсированный темп наращивания прихода молодежи в науку не позволит за 20 лет достичь того количества исследователей, которое имела Украина даже в не слишком благополучном 2010 году.