«А сє церковніи люди...». Склад церковних причтів у Київській митрополії (на прикладі Ніжинської протопопії 1740 р.)

Abstract

У статті на основі аналізу статистичних даних досліджується склад церковних причтів Київської митрополії першої половини XVIII ст., зокрема, аналізується їх кількісний та якісний склад у залежності від кількості дворів у приході, піднімається питання нестачі та «зайвих» священнослужителів в окремих парафіях, доцільності найму вікаріїв та престижності утримування при церкві дияконів та псаломщиків. Досліджуються родинні стосунки поміж кількома ієреями однієї парафії та іншими церковнослужителями. Вивчається частота «осідання» на парафіях окремих родин, поширеність традиції передачі парафії у спадок та пріоритетність першородності при цьому. Автор окремо зупиняється на уточненні понять «школа» і «школьники», аналізує статус дячків, псаломщиків, перспективи кар’єрного росту дияконів. Також у роботі відзначається порубіжний статус ктиторів і шпитальних осіб, які, будучи de jure світськими, традиційно сприймались як люди церковні.

В статье на основе анализа статистических данных исследуется состав церковных причтов Киевской митрополии первой половины XVIII в., в частности, анализируется их количественный и качественный состав в зависимости от количества дворов в приходе, поднимается вопрос о недостаточном и лишнем количестве священнослужителей в отдельных парафиях, целесообразности найма викариев и престижности содержания при церкви дьяконов и псаломщиков. Исследуются родственные отношения между несколькими иереями одной парафии и другими церковнослужителями. Изучается частотность «оседания» в парафиях отдельных семей, распространенность традиции передачи парафии в наследство и приоритетность первородности при ней. Автор отдельно останавливается на уточнении понятий «школа» и «школьники», анализирует статус дячков, псаломщиков, перспективы карьерного роста дьяконов. Также в работе отмечается пограничный статус ктиторов и шпитальных лиц, которые, будучи de jure светскими, традиционно воспринимались как люди церковные.

Based on the analysis of statistical data, the present article delves on the composition of the parishes of Kyivan Metropolitanate in the first half of the XVIII century; I have analyzed their quantity and structure (which depended on the number of households in a parish), the issue of the dearth or «surplus» of the clergy in some parishes, the advisability of hiring vicars and the prestige of having their own deacons and sextons. I looked into family relations between several priests of the same parish, and other representatives of the clergy. The cases when certain families «settled» in their parishes due to the tradition of «bequeathing» it drew special attention, as well as the priority of the firstborn within this tradition. A separate subchapter is accorded to a more precise definition of the terms «school» and «school masters», complete with the analysis of the status of teachers and sextons, as well as career opportunities of deacons. The liminal status of ktetors and hospitaliers, who, while remaining lay persons de jure, were traditionally perceived as the men of the cloth, is noted as well.