"Правило Клиффорда" и геодинамика кимберлитового магматизма

Abstract

«Правило Кліффорда» узагальнює спостереження, що вказують на приуроченість алмазопродуктивного кімберлітового магматизму до ділянок кори архейського і ранньопротерозойського віку. Хоча відомі алмазоносні і навіть високопродуктивні корінні родовища алмазів за межами архейських кратонів, «правило Кліффорда» виконується в більшості випадків. Проте при цьому з точки зору геодинаміки воно не є послідовним, оскільки кімберліти мають глибинне походження і корові структури не можуть впливати на формування протокімберлітових розплавів. Розширене «правило Кліффорда», що акцентує асоціацію корінних родовищ алмазів не з архейською корою, а з потужною деплетованою літосферою, є геодинамічно обґрунтованим і виконується практично без винятків. Крім того, таке розуміння «правила Кліффорда» робить самоочевидним пояснення асоціації кімберлітового магматизму з давніми структурами, оскільки типова для архейських кратонів літосфера не могла виникнути в постархейський час через зменшення потенційної температури конвектуючої мантії. Тому охолодження останньої фактично і є головною фізичною причиною, що зумовлює справедливість «правила Кліффорда».

The Clifford rule emphasizes the association of kimberlite magmatism with the crust areas of Archean and Early Proterozoic age. Though there are diamantiferous and highly productive primary diamond deposits outside Archean cratons, the Clifford rule is valid for most cases. However, from the geodynamics viewpoint the rule is not consistent because the kimberlites have a deep origin, and crustal structures can not affect the formation of protokimberlite melts. The extended Clifford rule associates the primary diamonds deposits not with the Archean crust but with the thick depleted lithosphere. It is geodynamically justified and has almost no exceptions. Besides, with such an interpretation of the Clifford rule the association of the kimberlite magmatizm with the ancient structures becomes self-evident because a lithosphere characteristic of Archean cratons could not be formed later due to a decrease of the potential temperature of the convecting mantle since Archean. Therefore the cooling of the convecting mantle is in fact the primary physical reason underlying the validity of the Clifford rule.

Правило Клиффорда" обобщает наблюдения, указывающие на приуроченность алмазопродуктивного кимберлитового магматизма к областям коры архейского и раннепротерозойского возраста. Хотя известны алмазоносные и даже высокопродуктивные коренные месторождения алмазов за пределами архейских кратонов, "правило Клиффорда" в большинстве случаев не нарушается. При этом, однако, с точки зрения геодинамики оно не является последовательным, поскольку кимберлиты имеют глубинное происхождение и коровые структуры не могут влиять на формирование протокимберлитовых расплавов. Расширенное "правило Клиффорда", которое обращает внимание на ассоциацию коренных месторождений алмазов не с архейской корой, а с мощной деплетированной литосферой, геодинамически обоснованно и выполняется практически без исключений. Кроме того, так понимаемое "правило Клиффорда" делает самоочевидным объяснение ассоциации кимберлитового магматизма с древними структурами, поскольку типичная для архейских кратонов литосфера, не могла возникнуть в постархейское время вследствие уменьшения потенциальной температуры конвектирующей мантии. Поэтому охлаждение последней фактически и представляяет собой главную физическую причину, обусловливающую справедливость "правила Клиффорда". Подтверждением того, что кимберлитовый магматизм вызывается восходящими мантийными течениями, проникающими до подошвы деплетированной литосферы, служат пространственно-временные корреляции между континентальными платобазальтами, карбонатитами и кимберлитами, наблюдаемые в Евразии и Африке, и результаты термобарометрии, согласно которому наиболее глубокие ксенолиты захватываются вблизи границы распространения деплетированных перидотитов в мантии.