У результаті двовимірного гравітаційного моделювання і побудови палеоструктурного розрізу (за даними МВХ СГТ) визначено складну блокову будову східної частини північно-західного шельфу Чорного моря. Скіфська плита складена субконтинентальною корою потужністю від 31,5 км під Крайовим уступом до 43,5 км на межі зі Східноєвропейською платформою (СЄП). Утворення Крайового уступу, обмеженого з обох боків глибинними розломами післямайкопського віку, пов’язане із зануренням Західночорноморської улоговини. В ядрі Каламітського валу встановлено існування тіла з густиною, характерною для порід таврійської серії. Структура валу сформувалася в результаті занурення в крейді країв тріас-юрського басейну. Кристалічний фундамент Каркінітського прогину складений чергуванням блоків з нормальними і підвищеними значеннями густини, які зумовлені вкоріненням мантійної речовини в процесі рифтогенезу. На північному борту прогину під крейдяними відкладами моделюванням виявлено лінзу середньо-верхньоюрських осадово-вулканогених порід. Згідно з результатами досліджень, уздовж профілю межа Скіфської плити і СЕП проходить значно північніше структури Голицина. Швидкість осадонагромадження визначено за даними стосовно потужністі осадових комплексів уздовж профілю, що дало змогу уточнити динаміку тектонічних рухів. Показано, що усі структури району досліджень упродовж мезо-кайнозою мали самостійну історію розвитку.
Complicated block structure of the eastern part of northwestern shelf of the Black Sea has been found as a result of two-dimensional gravity modeling and plotting paleostructural section (according to the MVS CMP data). Scythian plate consists of sub-continental crust from 31.5 km thick under the Marginal bench to 43.5 km thick on the border with East-European platform (EEP). Formation of the Marginal bench, limited from the both sides by deep faults of post-maikopian age is related to dipping of the West Black Sea lowland. In the core of the Calamitian swell presence of a body with density, specific to the rocks of tavrian series has been found.The structure of the swell has been formed as a result of dipping the margins of Triassic-Jurassic basin during the Cretaceous. Crystal basement of the Carkinite sag consists of alternation of blocks with normal and increased density values caused by implantation of the mantle material during riftogenesis. On the northern side of the sag a lens of Middle-Upper-Jurassic sedimentary-volcanogenic rocks has been revealed by modeling under Cretaceous sediments. According to the results of studies the border of the Scythian plate and EEP is found to be much northward from the Golitsyn’s structure. The velocities of sediments accumulation, determined on the basis of data on the thicknesses of sedimentary complexes along the profile allowed to specify the dynamics of tectonic movements, which showed that all the structures of the studied area had their own development history during Meso-Cenozoic.
В результате двумерного гравитационного моделирования и построения палеоструктурного разреза (по данным МОВ ОГТ) установлено сложное блоковое строение восточной части северо-западного шельфа Черного моря. Скифская плита представлена субконтинентальной корой мощностью от 31,5 км под Краевой ступенью до 43,5 км на границе с Восточно-Европейской платформой (ВЕП). Образование Краевой ступени, ограниченной с обеих сторон глубинными разломами послемайкопского возраста, связано с погружением Западно-Черноморской впадины. В ядре Каламитского вала выявлено тело с плотностью, характерной для пород таврической серии. Структура вала сформировалась в результате погружения в мелу окраин триас-юрского бассейна. Кристаллический фундамент Каркинитского прогиба состоит из чередующихся блоков с нормальными и повышенными значениями плотности, которые обусловлены укоренением мантийного вещества в процессе рифтогенеза. На северном борту прогиба под меловыми осадками моделированиям выявлена линза средне-верхнеюрских осадочно-вулканогенных пород. Согласно результатам исследований, вдоль профиля предел Скифской плиты и ВЕП расположен значительно севернее структуры Голицына. Скорость осадконакопления определена по данным о мощности осадочных комплексов вдоль профиля, что позволило уточнить динамику тектонических движений. Показано, что все структуры района исследований в течение мезо-кайнозоя имели самостоятельную историю развития.
