Особливості функціонування вигукових фразеологічних одиниць у художніх текстах (на матеріалі творів О. Гончара)

Abstract

Мова художньої літератури володіє різноманітними засобами інтенсифікації емотиної виразності. Безперечно, серед багатства мовних засобів емоційно-експресивного вираження й емоційного впливу в художньому мовленні осібне місце належить вигуковим фразеологічним одиницям (ВФО). ВФО – специфічний семантико-граматичний розряд ФО, особливою функцією яких є лаконізація мовлення. Вони "мають здебільшого емоційно-оцінне значення і виступають у ролі слів-речень або входять до складу якогось речення"i. ВФО служать, як і вигуки, для вираження різноманітних почуттів, емоцій, вольових спонукань особиii. При цьому "номінативний аспект значення вигукових ФО зводиться до мінімуму, а конотативний відіграє першорядну роль"iii. О.В. Кунін з цього приводу зазначає: "Особливістю вигукової семантики є повне експресивне переосмислення".