Анотація:
Попри помітне пожвавлення в останнє десятиріччя досліджень суспільствознавців про участь в політичному житті у післяреволюційні роки народів Криму, громадсько-політична активність українців на півострові вивчена вочевидь недостатньо. А між тим українці становили тоді і становлять зараз значну частину кримських мешканців, а, отже, українська етнічна група суттєво впливає на політичний клімат на Кримському півострові. Однією з найкращих, хоч і невеликою за обсягом, роботою щодо цього питання є доповідь С.Є. Громова про кримські політичні структури українців у 1918-1920 рр1. Спираючись на архівні та нові матеріали, автору вдалося загалом об'єктивно висвітлити тему. Проте один висновок п. Громова все ж таки потребує перегляду. Так, дослідник пише: “При Деникине, с учетом главного лозунга добровольческой армии воссоздания “единой и неделимой”, говорить об открытой деятельности какой-либо украинской национальной партии или организации было невозможно”2 і згадує лише про підпільну діяльність ліворадикальної партії боротьбистів. Науковець правильно вказує спрямування політики денікінської влади, проте навіть в умовах тиску російських шовіністичних кіл і поміркована українська громадськість не припиняла праці на національній ниві.