Анотація:
Початок ХХ ст. в історії української фразеографії ознаменувався виходом у світ "Галицько-руських народних приповідок" І.Я. Франка (1901-1910). Важливе місце в словникових статтях фольклорної збірки відводиться ремаркам, які надають експресивно-емоційних характеристик фразеологічним одиницям (ФО). У фольклорних працях кінця ХVІІІ – ХІХ ст. фіксувалися лише поодинокі позначки, що вказують на експресивно-емоційне забарвлення ФО. Уже в збірках І.П. Котляревського, М.В. Закревського, М. Номиса звертається увага на такі реєстрові одиниці, які потребують додаткової характеристики: Кырпа – носъ. говор. въ насмішку, кырпу гнуть – гордиться1; Заливъ за шкуру сала (Иронія; не разжиріешь отъ чужихъ подлостей)2; Я сказав на сміх (жартуючи). Пир., Л.3. Не випадково саме експресивно-емоційні позначки почали практикуватися першими. І.Я. Франко значно розширив систему цих ремарок. У багатьох словникових статтях фіксуються різноманітні позначки розташовані після реєстрових одиниць чи в контексті пояснювальної частини.