Dorobek naukowy Michała Bobrzyńskiego należy uznać za imponujący. Mimo to, w historiografii polskiej, historyk ten zapisał się przede wszystkim jako autor Dziejów Polski, czyli pracy, w której została podjęta prób zmodyfikowania wizji dziejów ojczyzny. Należy podkreślić, że Bobrzyński weryfikował również oceny poszczególnych władców, zatem i Zygmunta Augusta.
W niniejszej analizie zostały wykorzystane założenia metodologiczne interakcji «twarzą-w-twarz» Ervinga Goffmana. Zaproponowane przez owy model interakcji warianty: dramaturgiczny i rytuał interakcyjny, pozwoliły wnioskować, że w swojej narracji Bobrzyński przyporządkował ostatniemu Jagiellonowi jedynie jedną rolę – rolę władcy. Koncepcja pracy wymusiła na autorze zdeterminowanie panowania tegoż władcy na popełnionych przez niego błędach. Ostatni Jagiellon został przedstawiony jako monarcha, który nie zdołał wprowadzić silnych rządów. Zatem zaakceptował rozprzestrzeniającą się anarchię. A brak silnych rządów i anarchię uznał Bobrzyński za przyczynę upadku Rzeczypospolitej.
Науковий доробок Міхала Бобжинського маємо визнати за вагомий. Окрім того, в польській історіографії, цей історик відомий перш за все як автор Dziejów Polski, тієї праці, в якій було здійснено спробу моделювання бачення історії вітчизни. Належить підкреслити, що Бобжинський здійснив також оцінку тогочасних правителів, в тому числі й Зигмунта Августа.
В нашому аналізі були використані методологічні підходи інтеракції «обличчям до обличчя» Ервінга Гоффмана. Запропонована ним модель інтеракції варіантів: драматургічний і підхід інтеракційний, дозволили прийти до висновку, що в своїй наррації Бобжинський відвів останньому Ягеллонові виключно одну роль – роль володаря. Концепція праці привела автора в процесі оцінки того володаря до допущених помилок. Останній Ягеллон був представлений як монарх, який не зміг впровадити сильні уряди. По тому спричинив поширення анархії. А брак сильних урядів і анархія вважав Бобжинський за причину занепаду Речі Посполитої.
Scientific achievements of Michał Bobrzyński can be described as impressive. However, when it comes to Polish historiography, this historian is known mostly as the author of Polish History, the work in which he attempts to modify the vision of his homeland’s history. It should be emphasized that Bobrzyński also verified the way in which particular rulers were evaluated, including Sigismund Augustus.
This analysis makes use of the methodological assumptions of face-to-face interaction by Erving Goffman. The types of interaction proposed by this model: dramaturgic and interactional led to the conclusion that in his narration Bobrzyński attributed only one role to the last Jagiellonian king – the role of a ruler. The conception of his work made the author describe the reign of this ruler from the perspective of his mistakes. The last king of the Jagiellonian dynasty was presented as a monarch who was not able to introduce strong rule. Thus, he accepted widely-spreading anarchy. And according to Bobrzyński, lack of strong rule and anarchy led to the fall of the Kingdom of Poland.