У цій статті автор акцентує увагу на важливості регіону Південно-Східної Азії для США на сучасному етапі,що досить чітко простежується у проголошеній Б.Обамою зовнішньополітичній стратегії США щодо співпраці з країнами Південно-Східної Азії та регіону у цілому. За відносно короткий проміжок часу (2009-2011 рр..) США вдалося заявити про себе як про країну, що ніколи не залишала Південно-Східну Азію і має намір виступати гарантом миру і стабільності в регіоні. У вищій ступені плідно розвивається співпраця США з Таїландом. Хоча і існують певні складнощі у відносинах. Інтенсифікація військово-політичного співробітництва США з країнами Південно-Східної Азії викликає цілком виправдані побоювання з боку Китаю і сприяє посиленню американсько-китайського суперництва в регіоні.
В этой статье автор акцентирует внимание на важности региона Юго-Восточной Азии для США на современном этапе, что достаточно четко прослеживается в провозглашенной Обамой внешнеполитической
стратегии США по сотрудничеству со странами Юго-Восточной Азии и региона в целом. За относительно короткий промежуток времени (2009-2011 гг.) США удалось заявить о себе как о стране, которая никогда не оставляла Юго-Восточную Азию и намерен выступать гарантом мира и стабильности в регионе. В высшей степени плодотворно развивается сотрудничество США с Таиландом. Хотя и существуют определенные трудности в отношениях. Интенсификация военно-политического сотрудничества США со странами Юго-Восточной Азии вызывает вполне оправданные опасения со стороны Китая и способствует усилению американо-китайского соперничества в регионе.
For a long time after the war in Vietnam, the US did not show much interest in Southeast Asia and had a clear foreign policy strategy there. Participation in Washington for the region expressed in episodic response to a crisis occurs, and official visits were rare and poorly planned.
Only after the events of September 11, 2001, held in the US, was opened in Southeast Asia «second front» in counter-terrorism and Washington began to expand the extent of its involvement in the affairs of the region. In 2002 the United States and the ten ASEAN member countries signed a joint declaration on cooperation in the fight against international terrorism. United States began to strengthen military cooperation and conduct joint military exercises with countries in the region. After September 11, much stronger military ties with the United States from the Philippines, Thailand, Singapore and Indonesia. However, it should be noted that US interests in the region at this stage mainly limited to counter-terrorism and cooperation developed towards a gradual resumption of military and political ties with the US region bilaterally.
Interest in Southeast Asia, Washington has shown only when found that China’s influence in the region increases and the balance of power in the region can not be in favor of the United States. Chronologically awareness of the need to step up US participation in Southeast Asia occurred in recent years in George. W. Bush as president and fully reflected in the foreign policy strategy already under the administration of Barack Obama. Obama proclaimed in 2009 a policy of «return to Asia» in addition to general geopolitical shift the focus of the US in the Asia-Pacific region and meant to enhance the role of South-East Asia in the Pacific US strategy.
Officially declared in 2011 a full-scale plan to return US Asia suggested strengthening the existing system of alliance in the region to enhance relations with states, expanding US involvement in multilateral formats of cooperation, dissemination of trade and investment in the region, the promotion of democracy and human rights. In the context of South Asia, this meant the need to strengthen the alliance with the Philippines and Thailand; convergence with other promising regional countries – Vietnam, Singapore, Indonesia and Malaysia; increased participation in multilateral and regional institutions including cooperation with ASEAN; stimulate democracy in South-East Asia with particular emphasis on Myanmar and Vietnam.
In summary, it can be noted that Obama nominated foreign policy to «return to Asia» successfully implemented in Southeast Asia. In a relatively short period of time (2009-2011) US managed to position itself as a country that never left Southeast Asia and intends to act as a guarantor of peace and stability in the region.
