У запропонованій статті аналізується доля повстанських отаманів Баштанщини – Павла та Івана Турів, які на чолі односельчан боролися проти денікінського окупаційного режиму.
Стаття базується на біографічному методі, який дає змогу розглянути життєдіяльність людини в її цілісності з соціокультурним контекстом, у якому вона діє. Вивчення подій Української національно-демократичної революції є важливим завданням сучасної історичної науки. В цьому контексті необхідним вбачається дослідження біографій учасників знакових подій, які допомагають глибше зрозуміти сутність епохи.
Сім’я Турів, завдяки своїй чесності і працьовитості, користувалася заслуженим авторитетом серед односельчан. Не випадково старостою села, а пізніше і одним із керівників Баштанської республіки було обрано Павла Тура.
Про діяльність І. Тура писала білогвардійська преса, яка вважала дії повстанців – розбійницькими. Так в газеті «Николаевский день» була надрукована стаття «Кошмар Баштанской республіки», в якій, зокрема, вказувалося, що Іван Тур організував шайку бандитів, яка почала грабувати хутори та економії, а пізніше мобілізував всіх селян Баштанки і назвав себе «отаманом Баштанки».
В предложенной статье анализируется судьба повстанческих атаманов Баштанщини – Павла и Ивана Турив, которые во главе односельчан боролись против деникинского оккупационного режима.
Статья базируется на биографическом методе, который дает возможность рассмотреть жизнедеятельность человека в ее целостности с социокультурным контекстом, в котором он действует. Изучение событий Украинской национально-демократической революции является важной задачей современной исторической науки. В этом контексте видится необходимым исследование биографий участников знаковых событий, которые помогают глубже понять сущность эпохи.
Семья Туров, благодаря своей честности и трудолюбию, пользовалась заслуженным авторитетом среди односельчан. Не случайно старостой села, а позже и одним из руководителей Баштанской республики был избран Павел Тура.
О деятельности И. Тура писала белогвардейская пресса, которая считала действия повстанцев разбойничьими. Так, в газете «Николаевский день» была напечатанная статья «Кошмар Баштанской республики», в которой, в частности, указывалось, что Иван Тур организовал шайку бандитов, которая стала грабить хутора и экономии, а позже мобилизовал всех крестьян Баштанки и назвал себя «атаманом Баштанки».
The fate of insurgent atamans of Bashtanschini – Pavlo and Ivan Turiv is analyzed in the offered article, which at the head of fellow-villagers fought against denikinskogo of the of occupation mode.
The article is based on a biographic method, which enables to consider the vital functions of man in its integrity with a socio-cultural context which it operates in. A study of events of Ukrainian nacional’no-demokratichnoy revolution is the important task of modern historical science. In this context the important is see research of biographies of participants of sign events, which help deeper to understand essence of epoch.
The family of Turiv, due to the honesty and industriousness, enjoyed the deserved authority among fellow-villagers. Not by chance by the head of village, but later and one of leaders of Bashtanskoy of republic Pavlo Tura was select. Ivan Tur took part in destruction of railway way between the stations of Yavkine and Lockine and managed protecting of Poltavki-Bashtanki from white-guard punitive detachment. But a hike especially went down in memory insurgents on Mykolaiv.
About activity I. Tura wrote the white-guard press which counted the actions of insurgents – by a robber. So in a newspaper «Nikolaevskiy day» there was the printed article «Nightmare of Bashtanskoy of republic» in which, in particular, written, that Ivan Tur had organized shayku gangsters, which began to rob farms and economies, and later mobilized all peasants of Bashtanki and named itself a «ataman Bashtanki».
After revolutionary events P. Tur was party work, as a member of province committee of left eseriv-borotbistiv. In April in 1920 P. Tur was arrested employee Mykolaiv province CHK in connection with the matter of left eseriv. In obedience to the decision of the Special Conference at NKVS of the USSR from May, 10 in 1936 P. Tur celled to the relocation center by a term on 3 years.
