В статье рассматриваются государственно-церковные отношения в первой половине
1920-ых гг., когда благодаря широкой поддержке властей большое развитие получает реформационное
течение православия – «обновленчество». Содействие власти заключалось как в арестах священников
«старой церкви», так и в прямой помощи по организации структуры «Живой церкви». На основе
широкого фактического материала из архивов и прессы автор раскрывает региональную специфику
обновленчества и деятельности органов власти в Западной Сибири.
У статті розглядаються державно-церковні відносини в першій половині 1920-их рр., коли
завдяки широкій підтримці влади великий розвиток отримує реформаційний протягом православ'я –
«обновленство». Сприяння влади полягало як у арешти священиків «старої церкви», так і в прямої
допомоги з організації структури «Живої церкви». На основі широкого фактичного матеріалу з архівів і
преси автор розкриває регіональну специфіку обновленства та діяльності органів влади в Західній
Сибіру.
The article discusses the state-Church relations in the first half of the 1920s., when thanks to the wide
support of the authorities gets great development during the reformation Orthodoxy – "Renovationism".
Promoting power was in the arrests of the priests of the old Church, and in direct support of the organization of
the structure of the "Living Church". On the basis of a wide factual material from the archives and the press the
author reveals the regional specificity of Renovationism and the activities of the authorities in Western Siberia.