В данной статье рассматриваются проблема соотношения игры и ритуала. Рассмотрены
существующие точки зрения на происхождение игры и ритуала, функциональное их разграничение, а
также разграничение по принадлежности к сфере сакрального. При соотнесении игры и ритуала со
сферами сакрального и профанного можно сделать вывод, что ритуал полностью обусловлен задачами
коммуникации с сакральными силами, игра же занимает пограничное положение в культуре и
соприкасается и со сферой сакрального, и со сферой профанного.
У статті розглянута проблема співвідношення гри та ритуалу. Розглянуті існуючи точки
зору щодо походження гри та ритуалу, функціональне їх відокремлення, а також їх також
розмежування за належністю до сфери сакрального. При співвіднесенні гри і ритуалу зі сферами
сакрального і профанного можна зробити висновок, що ритуал повністю обумовлений завданнями
комунікації з сакральними силами, гра ж займає прикордонне положення в культурі і стикається і зі
сферою сакрального, і зі сферою профанного.
In this article author considers the problem of interrelation of a game elements, and a rite. Author
considers the existing points of view on the origin of the game, and ritual, and the functional distinction between
them.
The game is recognized as a phenomenon immanent in human nature, biological fact developing later into more
complex forms. Ritual appears as an attempt of stereotyping behavior and sequencing of structural relations of
society and the universe as a whole. Ritual following sacred models and cementing existing cosmic order has a
pragmatic orientation. The game is self-sufficient and ends in itself, but such a view ignores the archaic state of
the game.
Game is an older than rite as phenomenon inherent natural beings, but younger than it as a result of the
evolution of cultural meanings. The ambiguity of this phenomena, sometimes the impossibility to separate one
from the other stimulates the appearance of such forms of gaming as «a sacred game» where could embodies a
certain sacred archetype.
Comparing games and ritual with the sacred and profane spheres, we can conclude that the ritual is due entirely
to the tasks of communication with the sacred forces. Game also takes a borderline position in the culture and in
contact with the sphere of the sacred and the sphere of profane.
The game became sacred as personification of Fate and later as the embodiment of the values of freedom and
fantasy. The presence of this archaic idea of the game, which became part of the cultural code, admits to
approve that in the coming era, approaching with its ancient syncretic state, the game continues to be associated
with the sphere of the sacred.
