В статье рассматривается проблема реинтерпретации художественных произведений,
заключающаяся как в повторном истолковании существующих текстов в целом, так и в обращении к
отдельным сюжетам, цитатам, литературным персонажам. Проблема не теряет новизны, поскольку
обращение к опыту художественного наследия как к культурному «коду», для каждой эпохи обретает
новый дискурс. Методологическая база обеспечивается рецептивной эстетикой, ставшей актуальной в
силу широкого использования различными сферами гуманитарных знаний. В статье ставится задача
рассмотреть реинтерпретацию как практическую деятельность по реконструкции прошлого
литературного наследия и истолкование его через призму новых создающихся ценностей.
Ключевые слова: реинтерпртеацция, актуализация, художественное наследие, интертекстуальность,
культура
У статті розглядається проблема реінтерпретації художніх творів, що полягає як у
повторному тлумаченні існуючих текстів в цілому, так і в зверненні до окремих сюжетів, цитат,
літературним персонажам. Проблема не втрачає новизни, оскільки звернення до досвіду художньої
спадщини як до культурного «коду», для кожної епохи знаходить новий дискурс. Методологічна база
забезпечується рецептивної естетикою, що стала актуальною в силу широкого використання різними
сферами гуманітарних знань. У статті ставиться завдання розглянути реінтерпретацію як практичну
діяльність по реконструкції літературної спадщини минулого і тлумачення його через призму нових
створюваних цінностей.
Ключові слова: реінтерпртеацція, актуалізація, художня спадщина, інтертекстуальність, культура
The paper considers the problem of re-interpretation of works of art, which consists in reinterpretation
of existing texts in general, and in the treatment of the individual author’s plots, quotations and
literary characters. The problem does not lose the novelty, because referring to the experience of artistic
heritage as a cultural "code" for each era takes on a new discourse. Methodological framework is provided by
aesthetics of reception, which became relevant because of its wide use in various areas of human knowledge.
The paper seeks to examine reinterpretation as practical activity on reconstruction of the past literary heritage
and its interpretation in the light of new created values.
The conducted research allows saying that reinterpretation is a complex phenomenon that includes different
ways of interaction of text and context (citation, plagiarism, allusion, parody, paraphrase, arrangement or
adaptation of the product based on a remake, sequel, etc.) and is also the main tool of modern art and literature
criticism and dialogue of different media. In addition reinterpretation of the literary device is not only a strategy
of modern art, but also an effective factor in mainstream artistic heritage, which has already become a classic
one. Because of its dialogic nature, reinterpretation has the potential to predict the further reinterpretation of
the literary trends and future directions, and can also develop criteria for evaluation of the current ones.
Key words: reinterpretation, actualization, artistic heritage, intertextuality, culture
