В статті аналізується залізоробний виробничий комплекс, досліджений в 1999 р. в Монастирищі на городищі роменської культури Х — першої
половини ХІ ст., який складався зі споруди з горном
та ями для зберігання сировини.
Виробнича будівля № 2 городища Монастирище,
яка була старанно очищена майстрами від відходів
залізоробного виробництва, змушує дослідників
слов’яно-руської металургії звернути ретельнішу
увагу на типи печей і самої споруди для міст і городищ, умови виробництва на яких помітно відрізнялися від спеціалізованих екстериторіальних металургійних центрів, що легко виявляються саме за скупченнями шлаків.
В статье анализируются железоделательный производственный комплекс, раскопанный в 1999 году
в Монастырище на городище роменской культуры
X — первой половины XI века н. э., который состоял
из сооружения с горном и ямы для хранения сырья.
Производственное сооружение № 2 городища Монастырище, которое было тщательно очищено от
отходов железоделательного производства, заставляет исследователей словяно-русской металлургии
более внимательно рассматривать типы печей и сооружений городов и городищ, условия производства
на которых существенно отличались от специализированных экстерриториальных центров металлургии, которые легко виявляются именно по скоплению шлаков.
In the paper the iron production complex excavated
in 1999 at the Monastyrische hillfort of the Romenska
culture 10th — 1st half of the 11th century AD is analized.
It was the mud-hut building with furnace of the
pit type. Find of the furnace for the iron production allows
to recognize another 6 buildings with furnaces excavated
here in 1906 and 1924 not as dwelling houses
but as iron production complexes also. Severjan population
of this hillfort used two methods of the iron refining:
the refinery fire with cold air blowing and the meltingpot firing using ordinary kitchen pots, the same as
neighboring Vjatichi tribes.
