Анотація:
Ідейно-політичні засади українського національного комунізму закладалися в середині ХІХ століття. В тогочасній суспільно-політичній думці викристалізувалося бачення українців як народності без власних панівних верств, а національне визволення пов’язувалося з розумінням необхідності створення своїх владно-політичних структур. Зауважимо, що парадокс української суспільно-політичної думки загалом зводився до того, що її творці намагалися вирішувати політичні проблеми у безструктурному просторі, покладаючись не на свідому організацію, а на самоорганізацію суспільства. Від М. Костомарова через всю народницьку традицію аж до початків соціал-демократії (комунізму) українська суспільно-політична думка мала виразну нехіть до ідеї побудови державницьких структур. Це закономірно: відчуваючи на собі тиск імперських держав та ідеалізуючи козацький устрій, українські мислителі намагалися створити альтернативний тип організації суспільства - бездержавний, трактуючи державу як „знаряддя експлуатації” (С. Подолинський, М. Костомаров, М. Драгоманов, М. Грушевський). Отже, слід мати на увазі, що реально перший етап націонал-комунізму починається там, де українські комуністи усвідомили потребу а навіть необхідність повноцінного функціонування власних партійних структур (УСДРП).