У статті на прикладі ознак харизми Франциска Ассізького досліджуються світоглядні компоненти європейської
індивідуалізації, культурно-релігійним провідником яких був святий. Спираючись на вчення Іоахіма
Флорського про розділення на три періоди до того вічно-єдиного часу та історії, Франциск затвердив
релігійну практику дієвого удосконалення світу та реформування людини, переоцінку особистої свободи
християнина. Ці новітні світоглядні компоненти Франциск затверджував завдяки відмові від концепту
фатально-трагічної визначеності долі людини в гріховному світі, містичній практиці, пацифізму та
буквальному повторенню земного життя Ісуса.
В статье на примере признаков харизмы Франциска Ассизского исследуются мировоззренческие компоненты
европейской индивидуализации, культурно-религиозным проводником которых был святой. Опираясь на
учение Иоахима Флорского о разделении на три периода до того вечно-единого времени и истории,
Франциск утвердил религиозную практику действенного усовершенствования мира и реформирования
человека, переоценку личной свободы христианина. Эти новые мировоззренческие компоненты Франциск
утверждал благодаря отказу от концепта фатально-трагической определенности судьбы человека в греховном
мире, мистической практике, пацифизму и буквальному повторению земной жизни Иисуса.
In the article by the example of signs Francis of Assisi’s harizma the world view components of European
individualization, the cultural-religious explorer of which this man of God was, are investigated. Leaning against
the study of Joachim of Fiore, about the division into three periods, to that eternal-single time and history,
Francis confirmed religious practice of effective improvement of the world and reformation of a human-being,
overvalue of the personal freedom of the christian. Francis asserted these new world view components thanks to
the waiver from the concept of fatal-tragic definiteness of human fate in the sinful world, mystic practice,
pacifism and literal reiteration of earthly life of Jesus.
