В верхнем слое атмосферы Венеры, Марса, Юпитера, Сатурна и Земли есть слой аэрозоля. Причиной его появления могут быть метеориты, кольца и вынос мелких частиц планетного происхождения. Наблюдения в 1979—1992 гг. показали, что оптическая толщина аэрозоля над полярными районами Земли изменялась от τ ≈ 0,0002 до 0,1 при λ = 1 мкм. Наибольшее значение τ было в 1984 и 1992 гг., которым предшествовала мощная активность вулканов Эль Чичон (1982 г.) и Пинатубо (1991 г.). Нами было показано, что это увеличение τ стратосферного аэрозоля может привести к зарегистрированному в 1970-х гг. уменьшению озонового слоя.
У верхньому шарі атмосфери Венери, Марса, Юпітера, Сатурна і Землі є шар аерозолю. Причиною його появи можуть бути метеорити, кільця і винос дрібних частинок планетного походження. Спостереження в 1979—1992 рр. показали, що оптична товщина аерозолю над полярними районами Землі змінювалась від τ ≈ 0,0002 до 0,1 при λ = 1 мкм. Найбільше значення t було в 1984 і 1992 рр., яким передувала потужна активність вулканів Ель Чічон (1982 р.) і Пінатубо(1991 р.). Нами було показано, що таке збільшення τ стратосферного аерозолю може зумовити зареєстроване в 1970-х рр. зменшення озонового шару.
Aerosol layers exist in the upper atmospheres of Venus, Mars, Jupiter, Saturn and the Earth. The reason for their existence may be meteorites, rings, and removal of particles of planetary origin. Observations from 1979 to 1992 showed that the optical thickness of aerosol over the Earth's polar regions changed from τ ≈ 0.0002 up to τ ≈ 0.1 for λ = 1 μm. The greatest values of τ were in 1984 and 1992 and they were preceded by a strong volcanic activity of El Chichon (1982) and Pinatubo (1991). We show that the above-mentioned increase in the optical thickness of the stratosphere aerosol can lead to the ozone layer decrease detected in 1970.
