Метою даної роботи було вивчити ускладнення при лікуванні інконтиненції в залежності від її типу у жінок з гінекологічною патологією на тлі дисплазії сполучної тканини (ДСТ). В основну групу увійшли 60 пацієнток з нетриманням сечі (НС), групу порівняння склали 64 таких пацієнток, а контрольну групу склали 35 здорових жінок. Всім пацієнткам проводилося оперативне лікування гінекологічної патології, але особливу увагу було приділено пацієнткам із стресовим і змішаним нетриманням сечі, тому їм виконувалися поєднані операції з корекції стресової інконтиненції. Інтраопераційні ускладнення у вигляді перфорації голками сечового міхура спостерігалися в основній групі в 3 випадках, а в групі порівняння – у 6 випадках. Ерозивні зміни слизової піхви в області імпланту під уретрою з висіченням його або без спостерігалися в основній групі при стресовому НС у 3 (10,0%) жінок, а в групі порівняння – у 8 (32,0%), р<0,05; при змішаному НС відповідно 2 (6,7%) проти 10 (25,6%), р<0,04. Високий відсоток ускладнень у групі порівняння пов’язаний з тим, що традиційне лікування жінок з інконтиненцією не враховує фон у вигляді важкої ДСТ та мінеральний дисбаланс. В основній групі корекція цих станів дозволила знизити відсоток ускладнень. Висічення сітки в основній групі було потрібно лише 1 пацієнтці проти 15 в групі порівняння. У 4 жінок загоєння ерозій без висічення синтетичного імпланту було досягнуто шляхом повторного застосування плазмоліфтингу через 3-11 місяців в залежності від часу появи ерозії, а в групі порівняння – у 3 проти 15, яким знадобилося висічення імпланту, зважаючи на неефективність консервативного лікування. Таким чином, використання оптимальної техніки та нових хірургічних прийомів петльових операцій дозволило поліпшити результати лікування пацієнток з НС при напрузі, особливо на тлі важкої ДСТ.
The aim of this study was to investigate the treatment of complications of incontinence, depending on the type of women with gynecological pathology against connective tissue dysplasia (CTD). The study group included 60 patients with urinary incontinence (UI), the group consisted of 64 of these patients, and the control group consisted of 35 healthy women. All patients performed surgical treatment of gynecological pathology, but special attention was given to patients with stress and mixed urinary incontinence, as Combined they performed surgery to correct stress incontinence. Intraoperative complications such as perforation of the bladder needles were observed in the study group in 3 cases, and in the comparison group – in 6 cases. Erosive changes in the vaginal area of the implant under the urethra with or without excision of it occurred in the study group for stress incontinence in 3 (10,0%) women, in the comparison group – 8 patients (32,0%), p<0,05; with mixed incontinence, respectively, 2 (6,7%) versus 10 (25,6%), p<0,04. The high rate of complications in the control group due to the fact that the traditional treatment of women with incontinence does not account for background in the form of heavy CTD and mineral imbalance. In the study group correction of these states has reduced the incidence of complications. Excision of the grid in the main group took only one patient compared to 15 in the comparison group. In 4 women healing erosions without excision of synthetic implant was achieved by reapplying plazmoliftinga over 3-11 months, depending on the time of appearance of erosion, as in the comparison group – in 3 to 15 who required excision of the implant due to the ineffectiveness of conservative treatment. Thus, the use of optimal techniques and new surgical techniques of loop operations has improved outcomes in patients with stress incontinence, especially against the background of severe CTD.
