Стаття присвячена дослідженню заборони випалювати глиняні вироби у гончарів
села Верба Коропського району Чернігівської області, коли в селі є ще не похований
покійник. Цей припис розглядається на широкому тлі аналогічних заборон у слов’ян,
германців та інших індоєвропейських народів. Показано його зв’язок із уявленнями про
смерть, притаманними традиційній культурі, та культом Громовержця, оскільки
полум’я гончарного горна ототожнювалося з блискавкою.
Статья посвящена запрету обжигать глиняные изделия, если в селе есть ещё
незахороненный покойник, у гончаров села Верба Коропского района Черниговской
области. Это предписание рассматривается на широком фоне аналогичных запретов у славян, германцев и других индоевропейских народов. Показано его связь с представлениями о смерти, присущими традиционной культуре, и культом Громовержца,
поскольку пламя гончарного горна отождествлялось с молнией.
The article deals with the superstitial ban of the potters in the village of Verba of the
Korop District of the Chernihiv Region on the burning earthenware, if there is a still unburied
deceased in a village. This prescription has been considered on a broad background of similar
prohibitions among the Slavs, Germans, and other Indo-European peoples. The author shows its
relationship with notions of death inherent in traditional culture and the cult of the Thunderer
because the flame in a pottery kiln was associated with lightning.