В статье описывается англоязычный дискурс постмодернизма в контексте презумпций его креативного потенциала. Автор анализирует тенденции разветвления смысла,нелинейности, ризоматичности в способе организации дискурса персонажей, связности и когерентности текста, возможности плюрализма в интерпретации. Ризоматичность постмодернистского дискурса дает основание рассматривать его как гипертекст.
У статті описується англомовний дискурс постмодернізму у контексті презумпцій його креативного потенціалу. Автор аналізує тенденції розгалуження смислу, нелінійності, ризоматичності у способі організації персонажного дискурсу, зв’язності та когерентності тексту, можливості інтерпретаційного плюралізму. Ризоматичність постмодерністського дискурсу дає підстави розглядати його як гіпертекст.
The English postmodern discourse is considered in the light of presumptions of its creative potential. The author analyses the tendencies of branching its sense, its nonlinear, rhizomatic way of setting textual cohesion and coherence, as well as рossibilities for interpretational plurality. Rhizomatic basis of postmodern discourse gives ground for its further consideration as hypertext.