От локальной к общей истории (на примере двух цыганских микрогрупп в Карпатском регионе)

Abstract

Впервые рассмотрены две цыганские микрогруппы в с. Глинница и Шипинцы на Буковине (Украина) и с. Уила (Вайлау) в Трансильвании (Румыния), которые начали формироваться с конца ХVIII в. В основе возникновения двух микро-групп (в ходе сегментации из карпатской или центрально-европейской этнодиалектной общности романес) стоят процессы трансформации одной расширенной семьи в два дуальных экзогамных рода, формирующих одну эндогамную общность. В этом процессе важную роль имел социокультурный контекст длительного сосуществования с украинцами и “саксонцами”.

Вперше розглянуто дві циганські мікрогрупи в с. Глиниця та Шипинці на Буковині (Україна) та с. Уіла (Вайлау) в Трансильванії (Румуния), які почали формуватись з кінця ХVIII ст. В основі виникнення двох мікрогруп (в ході сегментації із карпатської чи центрально-європейської етнодіалектної спільності романес) стоять процеси трансформації однієї розширеної родини в два дуальних екзогамних роди, які формують одну ендогамну спільність. В цьому процесі важливу роль відігравав соціокультурний контекст тривалого співіснування з українцями і “саксонцями”.

For the first time, two Gypsy micro-groups pp. Glynytsya and Shypyntsi in Bukovina (Ukraine), pp. of Uila (Vaylau) in Transylvania (Rumania), which began their formation in the late eighteenth century, are examined. In the base Lappearance of two micro-groups (in the proсesses of segmentation from Carpathian or the Central European etnodialectal community Romanes) lay the processes of transformation of one extended family in two dual exogamous families that form one endogenous community. In this process the important role has the cultural context of a long coexistence with Ukrainian and Saxons.