У статті аналізується таке специфічне джерело з вивчення історії
становлення і розвитку української (на прикладі м. Харкова) телевізійної
журналістики як книги протоколів летучок. Їхніми специфічними рисами
виступають: локальність, довільність форми фіксації інформації, яскраво
виражене емоційне забарвлення, точність датування й авторства. Цей
вид джерел потребує ширшого запровадження до наукового обігу через
можливість ілюстрування на місцевому рівні процесів формування
громадської думки, ідейної та мистецької боротьби, дискусій у творчості,
співвідношення «штампів» та ініціативи у зароджуваній у 50–60-х рр. XX
ст. тележурналістиці.
В статье анализируется такой специфический источник по проблеме
исследования истории становления и развития украинской (на примере г.
Харькова) телевизионной журналистики как книги протоколов летучек.
Их специфическими чертами выступают: локальность, свобода формы
фиксации, ярко выраженная эмоциональная окраска, точность датировки и авторства. Этот вид источников нуждается в широком введении в научный
оборот, что позволяет проиллюстрировать на местном уровне процессы
формирования общественной мысли, идейной борьбы, дискуссий в
творчестве, соотношение «штампов» и инициативы в зарождающейся в
50–60-х гг. XX ст. тележурналистике.
In the lecture such specific source as the books of protocols of “letuchkаs”
is analysed on the issue of the becoming and development of Ukrainian (for
example of Kharkiv) televisional journalism. Their specific lines are: locality,
freedom of form fixing, bright expression emotional colouring, exactness of
the dating and authorship. This type of sources needs wide introduction to the
scientific circulation allows which the illustration of the processes of forming
the public idea on the local level, the ideological fight, discussions in creation,
a correlation of the “stamps” and initiatives in televisional journalism during
the fifteenth-sixteenth years of the 20th century.